Олег Тягнибок та голова Старокостянтинівського осередку ВО Свобода Сергій Бондарчук Приїзд 17 листопада у Старокостянтинів лідера ВО "Свобода" Олега Тягнибока хоча і був менш розрекламований ніж попереднього візитера – Віталія Кличка, але для свідомої частини мешканців виявився не менш бажаним і очікуваним.

Урочисте шикування 13 листопада у селі Самчики Старокостянтинівського району відбулася неординарна подія – рада Самчиківської сотні Українського Козацтва. А сталася вона завдяки ентузіазму та великій любові до рідного села великої групи справжніх патріотів: Олександра та Богдана Пажимських, Михайла Юзвука, Василя Шнайдера, Віктора Раковського, Андрія Левкуна та доброї сотні не байдужих людей. Талант і щирість творчих людей були вдало поєднані з активною підтримкою місцевих підприємців, що не відділяють себе і свій бізнес від духовного життя своїх земляків.

Водне плесо річки Случ вкрите дохлою рибою, подекуди трапляються дохлі птахи та ондатри Трагедія екологічного спустошення річки Случ готувалася чиновниками міста Старокостянтинова щонайменше три останні роки і тому, коли 18-20 серпня 2011 року було досягнуто вражаючих негативних наслідків саме місцеві чиновники докладали максимум зусиль, щоб приховати інформацію.

На сполох вдарили депутат Старокостянтинівської міської ради Георгій Висоцький та депутат районної ради Юрій Карпусь. Щойно довідавшись про страшний масовий мор на річці усього живого, депутати повідомили інспектора екологічної безпеки Тараса Цапара.

Проте, посадові особи органів місцевого самоврядування, у тому числі і села Самчики,  все робили, щоб про трагедію знали якомога менше місцевих мешканців і щоб офіційної інформації взагалі не було.

Пам'ятний знак, встановлений на території Старокостянтинівської районної лікарні Питання відродження могили порубаних більшовицькими зайдами старшин війська Української Народної Республіки вперше в новітній історії підняли члени місцевої організації Народного Руху України ще в 1990 році. Одним із місць встановлення пам'ятника жертвам комуністичних репресій і пропонувалося місце страти 47 воїнів-патріотів, що перебували в госпіталі, коли у місто увірвалися більшовицькі загони на чолі з Примаковим у листопаді 1919 року.

  Учасники розширеної козацької ради на території замку К.Острозького в Старокостянтинові 27 серпня у Старокостянтинові відбулись відразу два заходи, пов'язані з діяльністю крайового товариства Українського Козацтва. Спочатку це був семінар, на якому учасники обсудили здобутки та можливі шляхи популяризації історії та культури козацтва. Далі естафету прийняла розширена обласна рада Українського Козацтва. У роботі взяли участь осавул Подільсько-Буковинського округу генерал-хорунжий УК Юрій Басистий, суддя крайового товариства полковник УК Леонід Буймістр, отаман крайового товариства  полковник УК Іван Козар та представники майже усіх районів області. Козацька старшина зібралася з метою вироблення подальшої стратегії діяльності організації з огляду на ті події, що відбуваються в державі останнім часом.

«Українські націоналісти насамперед захищають інтереси свого власного народу. Навіть якщо при вступі в Україну німецькі війська сприйматимуться як визволителі, таке ставлення може швидко змінитися, якщо Німеччина увійде без наміру відновлення Української держави й без відповідних гасел. Усяке насильство викличе опір.»
С. Бандера

Цими днями великому сину українського народу – Степану Бандері, виповнилося б 98 років. Багато хто з нас до цього часу при згадці його імені хочуть лаятись. Але чи дійсно він заслуговує на таке ставлення до себе, чи не оманливе воно, чи часом старанно не нав’язане кимось? Хто ж він такий Степан Бандера зрадник чи син України?

Питання діяльності комунального господарства міста Старокостянтинова неодноразово були у центрі обласної преси навіть у ті часи, коли Хмельницькою областю керували ставленики "помаренчевих". З приходом до обласної влади "регіоналів" публічна критика збоку посадових осіб взагалі припинилася. Залишилися, як рудименти, окремі "зойки" громадян і то, мабуть, коли журналіст, який готував публікацію, не зовсім розібрався "куди вітер віє". Чи не єдиною за останній рік виявилася стаття Петра Лічмана під заголовком "Старокостянтинівський бедлам. Що за ним?"

Опубліковано 18 січня 2007 року у № 3 ( 747)

Події початку нового 2007 року несподівано увірвалися у ще святковий настрій переважної частини українців. Так чи інакше в центрі подій опинилася фракція БЮТ і її лідер пані Юлія Тимошенко. У різних виданнях пройшли публікації від цілковитої підтримки домовленості цієї фракції з регіоналами Януковича, до звинувачення у зраді демократії і тим ідеалам, які проповідувалися напередодні виборів. З цією подією неодмінно пов’язують негайне бажання Юлії Тимошенко продемонструвати українцям, що вона покаялась в Ізраілі у своїх гріхах.

З проханням прокоментувати останні події кореспондент звернулася до помічникаконсультанта народного депутата України, заступника голови Хмельницької обласної організації НРУ Миколи Хіцінського.

В одному із грудневих номерів “Голосу громади” мені сподобалась стаття журналіста Марини Килівник: «Ми українці і цим потрібно гордитися», де була піднята дуже актуальна проблема на цей час - проблема патріотизму.

Наголос здійснено на внутрішнню сутність патріотизму: «Робити добро для своєї України - не в помислах, а в справах. Примножити все те, що будувалось так довго і важко, що складалось по крупинках і перетворювалось в Твою і Мою рідну Україну». Це твердження має велику силу, оскільки навкруги, як правило, можливо побачити більше патріотів «своєї кишені», ніж України.

Іноді чиновники так захоплюються власними проблемами, що зрештою забувають про свої обов'язки.

Зовсім не випадково життя дуже жорстко ілюструє таку поведінку конкретними вражаючими фактами. І цих фактів в історії людства не перелічити. До цього часу, найвідоміші з них викликають моторошні почуття. Так сталося з велетенським морським лайнером "Титанік", на початку минулого століття. Через безпечність чиновників загинуло понад 1500 пасажирів. Через бажання вислужитися у 1986 році в Україні сталася наймаштабніша екологічна катастрофа на Чорнобильській АЕС. В результаті згубних наслідків загинули сотні тисяч людей.

Усі ці катастрофи мають широке підгрунття, яке формують безліч малих чиновників. Кожен день, як тільки бажання чиновника переходить у "мені" і заволодіває свідомістю чиновника, продовжується відлік нових, ще небачених катастроф. Характерно і те, що сотні громадян спокійнісінько спостерігають, а то і підтримують підготовку до нового знищення