На п'ятницю 25 березня було перенесено сесію Старокостянтинівської міської ради, яка не відбулася тиждень тому. На цій сесії мало розглядатися питання протесту прокурора проти незаконних рішень виконавчого комітету про привласнення собі права розпоряджатися майном мешканців багатоквартирних будинків, власників приватизованих будинків і прибудинкових територій з допоміжними спорудами та елементами зовнішнього благоустрою та ще й за таке привласнення платити по 15 копійок за метр квадратний площі житла за віртуальні  послуги - "обслуговування внутрішньобудинкових мереж". Справа у тім, що під керівництвом міського голови систематично порушується конституційне право приватної власності громадян на житло та на безпеку проживання у цьому житлі.

Імовірність існування такої вказівки зверху підтверджується багатьма додатковими факторами: усі ЗМІ максимально розкручують негативне ставлення населення до існуючої системи комунальних підприємств; керівництву комунальних підприємств створено умови матеріального благополуччя (доходи на порядок вищі за середній заробіток по підприємству) при обмеженні прав керівника шляхом незаконного укладення з ним контракту на короткий строк; безвідповідальне ненадання житлово-комунальних послуг, що призводить до руйнувань власності громадян; вироблення негативного ставлення у суспільстві до тих, хто не погоджується сплачувати кошти за ненадані послуги; внесення пропозицій про те, щоб за рахунок житла громадян проводити відшкодування нарахованих комунальниками боргів. Це лише основні факти.

Чому може відбуватися такий "організований похід"?

Відповідь лежить на поверхні, але в силу світосприйняття переважної частини громадян, не сприймається суспільством як реальність – "прихватизація" житла громадян крупними олігархами-монополістами. Справа у тім, що, фактично, один до одного повторюється сценарій захоплення землі українців, яким було у 1991-1994 роках безоплатно передано право на частку у колективній власності. Саме тоді, після 1994 року, коли навіть близько біля влади не було жодного представника, які опікувалися б інтересами громадянина та нації, відбулося на державному рівні руйнування традиційних колективних підприємств (указ Президента Кучми 1999 року). При цьому колишнім керівникам надані були теж переваги у праві зруйнувати колективні підприємства під приводом утворення своїх приватних. Таким чином колективні підприємства зруйнували свої ж керівники. Але у кого опинилася тепер земля, яка повинна належати селянам?...

Фактично, тепер до розвал комунального господарства територіальної громади ведуть керівники комунальних підприємств. А для цього їм надано невеличкі можливості мати доволі примарні переваги над іншими. Міське ж керівництво, посягаючи на права громадян та приховуючи свої посягання, плодить незаконні рішення у вигляді невизнання прав громадян навіть за умови, що таке право підтверджене не тільки законами та документами, але й рішенням Конституційного суду України.

Можливо, не повністю розуміючи усю складність процесу на початку цього року група ветеранів звернулася до Старокостянтинівського міжрайпрокурора з вимогою скасувати абсолютно незаконні рішення виконавчого комітету, які ведуть до руйнування комунальної системи.  Окрім недовіри та повного ігнорування громадянами комунальників таке рішення ні до чого хорошого не веде. Мабуть, не вникаючи у політичні процеси та нинішні "понятія" міжрайпрокурор Сергій Нагребецький, цілком обгрунтовано і законно вніс протест на сесію міської ради на рішення виконавчого комітету з вимогою їх скасувати.

Міський голова проігновував вимоги закону і протест і дозволив собі розглядати офіційний документ прокурора на засіданні виконкому. Тобто питання порушення закону взявся вирішувати сам порушни, хоча прокурор чітко зазначив до кого направлена вимога. Ось після таких дій закон вимагає притягнення до відповідальності чиновника за вчинення корупційних діянь. І, якщо, питання СІЗО можна відкласти, то відсторонення порушника від виконання посадових обов'язків вимагає закон, адже мова йде про умисне спричинення порушення закону, що призвело до збитків в особливо крупних розмірах.

Однак, міжрайпрокурор раптом обрав тактику протилежну першим своїм крокам і радше погодився на бездіяльність та на те, щоб чиновники на кожному кроці його принижували і привселюдно звинувачували у некомпетентності, ніж звернутися до суду і вимагати там вирішення питання, як це вимагає закон.

А тим часом і 26 березня сесія не відбулася через брак кворуму. Адже рішення виконавчого комітету не може бути не скасованим уже з тієї підстави, що воно підписане неуповноваженою особою.