В минулому номері ми розповідали про міські лікарні, що належали в другій половині ХІХ століття єврейській громаді міста Старокостянтинова. Ця інформація, як і попередня була отримана із “Опису міста Старокостянтинова” за редакцією поручика Н.І. Зуця. Продовжуючи тему історії міста сьогодні ми розглянемо питання про в’язницю, аптеки і пожежну частину.

“Міська в’язниця розташована в центрі міста, навпроти ринку, в приміщенні колишньої міської ратуші, приміщення належить княгині Абамель, надто старе, сире і похмуре, через маленькі вікна, які до 1863 року були занадто великих розмірів, але в цьому році за розпорядженням генерал-губернатора південно-західного округу генерала-ад’ютанта Безака, замуровані камінням більше ніж на половину. Захід цей був викликаний посиленням засобів попередження втеч політичних в’язнів під час останнього польського повстання. В’язниця пристосована тільки на 50 людей, але там постійно знаходиться більше 150 осіб. В результаті такого скупчення людей, що іноді перевищує в 3 рази кількість, на яку пристосована в’язниця, спостері-гається велика захворюваність серед ув’язнених. Зовнішній вигляд арештантів наочно свідчить всі незручності їх розміщення. Тюремний двір дуже малий, через це арештанти не можуть в ньому навіть прогулюватись без штовханини.”

Цікавий опис дає поручик царської армії Н.І. Зуць слідчим органам існуючої на той час правоохоронної системи: “Камера судового слідчого першої дільниці Старокостянти-нівського повіту поміщається в його квартирі. Судовий слідчий має в провадженні щорічно до 270 справ. З тієї кількості закінчуються провадженням до 160 справ, і щорічно залишаються незаверше-ними та переходять на наступний рік до 100 справ. Кількість осіб, що притягаються до слідства, щорічно сягає 185, із них береться під варту до 25 осіб, інші підлягають нагляду, віддаються на поруки і т.п. Із загальної кількості справ цілої дільниці на місто Старокостянтинів припадає до 85 справ і близько 60 осіб підлягають слідству. Головні види кримінальних переслідувань – крадіжки зі зломом, шахрайство і грабежі."

"Аптек в місті було дві, що розміщені на Меджибізькій вулиці в центрі міста. З них одна належала громадянину Белявському, а інша Бильському. Оборот яких сягав до 6000 рублів.

Щоб подати читачу хоча б найменше уявлення про ступінь не упорядкованості міста, достатньо сказати, що сполучення міськими вулицям весною і восени не тільки утруднене, але навіть ледь можливе, особливо їзда у візках. Якщо трапляється (що буває часто) віз з вантажем грузне, то візник змушений зануритись в багно по пояс. Крім того, брудний вигляд в місті доповнюється смородом влітку, так як євреї біля своїх будинків в більшості випадків не мали жодних споруд, для справляння природних потреб і в зв’язку з чим “ходили до вітру” за будинками, відразу у дворі. Помиї і різне сміття також виносяться на вулицю - так продовжує описувати санітарний порядок у місті дослідник-аматор.

"Ступінь безпеки міста від пожежі зовсім нікчемний. Вся матеріальна частина пожежного обозу складається з двох вогнегасних труб, восьми бочок місткістю в 20 відер кожна і невеликої кількості іншого протипожежного інструменту, як то гаків, драбин і т.п. Одного разу на пожежі знадобилася сокира, якої не виявилось. Постійна протипожежна служба відсутня. Коней під пожежний обоз, згідно контракту, повинен запрягати утримувач земської поштової станції. На нього ж покладені обов’язки збереження і утримання в справності матеріальної частини пожежного обозу. Вже за цією організацією видно про ступінь благоустрою міської пожежної частини, покладений на піклування однієї людини”.

депутат Старокостянтинівської

міської ради Георгій Висоцький;