Побачив світ черговий літопис славного правління на посаді міського голови міста Кобудя- Старокостянтинова Миколи Мельничука. Хоча і до цього часу історики так і не віднайшли жодного прямого доказу того, що колишнє середньовічне місто Кобудь, яке було спалене понад 750 років тому королем Данилом Галицьким, саме і розташовувалось на території сучасного Старокостянтинова. В будь-якому разі видання мало б укріпити в Старокостянтинівців думку, що місту не 447 років (з часу заснування його нащадком короля Данила князем Костянтином Острозьким) а, принаймні, на 352 роки більше. За парадоксом долі ідея штучного збільшення віку міста, яке носить ім'я свого засновника, іноді призводить до надзвичайно курйозних моментів. З перенесенням дати заснування міста пересічні громадяни надто не напружуючись переносять і дату народження засновника. І вже на одній із реклам місцевого підприємця можемо прочитати, що Костянтин Острозький прожив понад 400 років.

Новий "бестселер" має ряд переваг перед попереднім видання, оскільки чіткіше вималювалися історичні паралелі. Ключовим серед цих паралелей є пожежі. У книзі немовби спеціально наголошується на темі пожеж і на тому як вони впливали на розвиток міста. Саме на цій основі увійшов у перелік видатних осіб міста Іцик Бланк, який у 19 столітті спалив пів міста. За це його мешканці вигнали з міста. Відомо, що до пожеж і нинішнє керівництво не таке вже й байдуже. Саме пожежа в історичному будинку на вулиці Грушевського і показала як можна добиватися звільнення земельних ділянок від будинків і їх мешканців, коли на їх місця хтось поклав око і буде "свіжа копійка".

Укладачі спробували "причесати" і деякі факти сучасної історії. Так із числа депутатів обласної ради, які докладали зусиль до отримання статусу міста обласного значення чомусь викинули Миколу Гулька, а натомість вписали іншу особу, яка не мала до цього відношення, проте, сьогодні обіймає доволі високу посаду в обласному центрі. Не склалось додержання історичної справедливості і щодо вихідця із грузинської князівської родини Ганни Петрівни Абамелек, яка у 1860 році на аукціоні викупила місто. Дивним стало і пояснення скульптурного зображення проекту герба міста Старокостянтинова, який був виконаний на замовлення міської ради Миколою Хіцінським у 1996 році. У книзі він фігурує як родинний герб князів Острозьких. Дисонансом є і повідомлення у книзі про те, що у місті начебто планується встановлення пам'ятника Тарасу Шевченку біля постоялого двору, де побував поет, коли мандрував Україною з картографічною експедицією. Дійсність навпаки ж говорить, що саме Миколою Мельничуком робиться все, щоб знищити усе історичне, що має хоч якесь значення. Сьогодні завершується руйнування постоялого двору, який навіть не зруйнували фашисти під час війни, а пам'ятник Шевченку планується встановити на околиці міста, де його нога ніколи не ступала, напевне.

Лише один раз привселюдно міський голова вручив цю книгу кільком ветеранам. Проте, ми сподіваємось, що вона все ж таки стане доступною і для інших громадян, адже тираж її перевершує попередні і вираховується тисячами примірників, а собівартість книги не менше 30-40 гривень, тому марнувати шедеври у підвалах не чесно перед громадою. Адже випущена вона явно не за кошт міського голови.

Борис Буздиган