Мер зосереджено контролює витоки свого розуму Опубліковано 16 березня 2006 року в газеті "Голос громади"

Якось до Старокостянтинівського міського голови Миколи Мельничука завітали представники Світового банку. Зрозуміло, що мова йшла за кредити, і від того, як Старокостянтинів показав би свій менеджмент, залежала подальша співпраця з цією потужною фінансовою організацією.

Серед іншого, в програмі прийому високих гостей було й показ історичних пам’яток краю.

Гід музею розповів представникам банку і історію цієї садиби, і історію її архітектурних елементів. Зокрема гостей зацікавила історія про левів, які прикрашають парадний вхід у помешкання. Скульптор, нібито, у їх вигляд заклав риси людських облич.

І ось, коли одна з жінок - працівник Світового банку - підійшла до скульптури лева і з зацікавленістю, благоговінням та обережністю доторкнулася до його пащі, ...її щось несподівано схопило за литку ноги та прямо над вухом пролунало: “гав, -ав, -ав, -ав, -ав!”.

Жінка злякалася “собаки” та аж обімліла! Вона ще довго не могла прийти до тями, адже “собакою” виявився... Старокостянтинівський міський голова Микола Степанович Мельничук!

Після цього випадку працівники Світового банку у Старокостянтинів не з’являлися.

J J J

Жителі нашого міста, мабуть, добре пам’ятають початок програми “Старокостянтинів – місто дружнє до дитини”. Проект передбачав дуже багато корисних та важливих заходів. До його впровадження було залучено також дуже багато людей та організацій.

І ось, в порядку контролю за ходом виконання цього проекту до Старокостянтинова завітали представники Фонду “ЮНІСЕФ”. Серед них були і жінки.

Традиційно гостей приймали та частували в кафе–барі “Хортиця”. Була й закуска, і випивка. Правда, одна жінка з числа гостей відмовилася вживати спиртне. Чи то щось із здоров’ям, чи ще якась причина. Загалом, про таке не прийнято розпитувати.

Та Старокостянтинівського мера це не зупинило. Микола Степанович дуже довго і наполегливо вмовляв та приказував випити налитий по вінця бокал спиртного. Після дуже довгих вмовлянь, вже не витримавши такої “атаки” захмелілого мера, жінка таки змушена була здатися та випити запропоноване.

Але, напевно, найбільше представника Фонду “ЮНІСЕФ” вразив вислів мера та його задоволене обличчя переможця після того, як вона випила бокал алкоголю: “Ось тому, як казав мені мій товариш, немає жінок неп”ющих і недающих, а є погано просящі чоловіки.”

Після такого “експромту” очі у гостей з “ЮНІСЕФу” стали, як прийнято говорити, квадратні.

Можна зрозуміти, що відчула і жінка, якщо після цього вона, потайки від міського голови, прошепотіла одному з працівників міської ради: “Я щиро співчуваю вашій громаді!”

Після цієї зустрічі представника ЮНІСЕФ у Старокостянтинові також вже не бачили...

J J J

Одного разу працівники виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та їх знайомі зібралися відзначити день народження одного з колег. Було це влітку, вихідний день, тому було вирішено провести свято на природі, подалі від гамірного міста.

Колеги підтримали таку пропозицію. На природі, на зеленій травичці жінки могли зняти взуття, щоб ноги нарешті відпочили від високих підбор та відчули рідну землю.

Та коли після святкування трохи потомлені гості почали збиратися додому, вони ніяк не могли знайти своє взуття. Жарти – жартами, а як з’явитися вдома босим або босою?

Виявилося, що у такий екстравагантний спосіб з колегами вирішив пожартувати... міський голова Микола Мельничук.

Після цього випадку працівники міської ради вже не дивувалися і навіть не намагалися шукати свої речі, які раптом пропадали. До взуття додалися і шапки, і навіть інші особисті та інтимні речі.

J J J

Минулого року у місті Старокостянтинові під час святкування Дня підприємця відбулося одразу три “приколи”.

Бажання Миколи Мельничука вперше в історії Незалежності України відзначити підприємців було цілком зрозуміле - адже наближалися вибори міського голови...

Першим “приколом” в цей день були досить символічні подарунки Миколи Степановича підприємцям – машинки для стрижки... Такий подарунок можна було розцінити не інакше, як “стрижіться самі, аби ми себе не утруждали, коли вас стрижемо.”

Другим “приколом” було те, що після урочистостей підприємців запросили... у їдальню гімназії на бенкет. Це було дивним, адже підприємців пов’язують з бенкетами міського голови не інакше, як спонсорів, а тут, чи не вперше, в якості гостей...

Але третій “прикол” був найяскравіший.

Як вже стало традицією за останніх чотири роки у місті, тамадою на бенкеті був сам міський голова Микола Мельничук. Він і виголосив перший тост. Майже одразу (без закуски) був виголошений другий тост та налито у келихи (пластикові стаканчики) для виголошення третього тосту. Цього разу Микола Степанович слово надав голові Асоціації підприємців (все ж таки День підприємця!)

Як годиться, оскільки це був третій тост, лідер підприємців традиційно виголосив його за жінок, які працюють у підприємництві.

Ніби все нормально. Всі погодились і випили за жінок “стоя і до дна”.

Та не тут-то було. Старокостянтинівський міський голова Микола Мельничук прогледів у діях “тостуючого” відхилення від “традиції”. Виявляється, оскільки це третій тост, то треба було сказати не лише “за жінок!”, а ще й “за любов!”, “за кохання!” і т.д.” Причому, Микола Степанович одразу виступив у якості судді та виголосив вирок: “Відрізати тостуючому... краватку!”

Всі присутні, переважно незнайомі між собою люди, сприйняли такі слова міського голови як жарт. Та вони помилялися: мер вискочив із-за столу і побіг на кухню, звідки приволік здоровенного чорного ножа. Голова Асоціації підприємців навіть не очікував такого “серйозного” підходу з боку Миколи Мельничука (все ж таки – міський голова!), тому не зміг чинити суттєвий опір. Без всяких зайвих церемоній Микола Степанович при всіх розстібнув піджак лідера підприємців, витягнув краватку та відчикрижив її ножем.

Та це були лише квіточки. Після цього слово було надано підприємцю, депутату міської ради Сергію Кондратюку. Виявилося, що він також щось не так зробив: чи то не сказав “сам п”ю і всіх запрошую!”, як це робить міський голова, чи то випив раніше міського голови... Тут Микола Степанович виголосив ще жорсткіший вирок: “Відтяти тостуючому... паска!” Та цього разу реакція підприємців була більш рішучою (адже підприємці зрозуміли, що їх не на жарт почали “обрізати” прямо на святі!), тому і ремінь, і гідність депутата вдалося відстояти.

Після цього святкування підприємці ще довго обговорювали “приколи” міського голови.

Річ у тім, що вони ще не знали про більш яскраві “жарти” Старокостянтинівського мера.

Зокрема, одного разу за подібні порушення “внутрішнього етикету” Микола Степанович привселюдно обрізав не лише ременя одному із своїх заступників, а навіть ґудзики на ширінці штанів.

Ото міський голова сміявся...

J J J

16 листопада 2005 року до Старокостянтинівської міської ради був доставлений звичайний картонний ящик – поштова посилка з канадського міста Торонто. Не зрозуміло, чому, але ця посилка, яка пройшла всі кордони, митні служби та служби безпеки, чомусь викликала дуже велику підозру у Старокостянтинівського міського голови. На повному серйозі було заявлено, що це, можливо, вибухівка і хтось намагається у такий кривавий спосіб усунути мера від займаної посади.

Всі були підняті на ноги. Микола Степанович зажадав, щоб негайно були викликані піротехніки, кінологи, спеціалісти з питань знешкодження вибухівки. Хоча послуги цих фахівців коштують дуже недешево.

За допомогою бронежилетів та іншого спеціального обладнання на центральному стадіоні міста спеціалісти аж до 23.30 “розміновували небезпечний об”єкт”.

В результаті виявилося, що то були прекрасні книги Митрополита Іларіона (в миру Івана Огієнка), інших українців про Стару Волинь, про Костянтина Острозького, про українську мову. Їх для міста передали два професори історії з канадського міста Торонто, які приблизно рік тому побували в Старокостянтинові.

З тих пір працівники міської ради, коли пошта доставляє якусь посилку чи бандероль, одразу жартом пропонують викликати саперів та йти з бандероллю на стадіон.