Ситуація навколо облаштування в червні 2010 року у місті Старокостянтинові пряжу для масового відпочинку громадян була б абсолютно непомітною, якби у цьому міський голова не угледів загрозу його стратегії успіху у майбутніх виборчих перегонах. Така уже вдача у Миколи Мельничука, як кажуть, у дріб'язку може бачити величне, а справді високого не помічати навіть перед носом.

Такий лихий жарт зіграла з ним доля.  І у ситуації з міським пляжем виключень не сталося. Природа взяла гору над розумом. Вірніше, все почалося з намагання мера принизити ініціаторів упорядкування пляжу напередодні купального сезону.

Сьогодні вже немає відпочивальників, а центральне телебачення продовжує демонструвати свої версії події, яка за задумкою мала б кинути тінь на двох депутатів міської ради Георгія Висоцького і В'ячеслава Кучера. Власне, ці депутати неодноразово порушували розмірену байдужість депутатського сонмища, яке дуже швидко перетворилося у свиту.

І от PR-кампанія розпочалася з версії, що начебто депутати міської ради В. Кучер та Г. Висоцький самоуправно захопили територію історико-архітектурної пам'ятки і там самі влаштували пляж. Що така версія є абсолютно недолугою швидко переконалися як заїжджі журналісти, які її опублікували, так і керівництво управління культури, яке вирішило підкріпити атаку на депутатів ще й власним приписом.

Все начебто з одного боку не погано виходить. Сам депутат Вячеслав Кучер не заперечує факту, що саме він підтримав ініціативу запросити інших депутатів провести суботник і впорядкувати міський пляж. Він підтвердив, що за власні кошти виписав пісок і доставив його на місце, де було облаштовано пляж. Тому з нього і почати ліпити порушника. Але факти… Вони говорять про інше.

Виконком доручав начальнику комунального підприємства Віктору Ковені провести облаштування пляжу. Місце облаштування у комунальників не викликало найменших сумнівів - існуючий понад 30 років міський пляж.

Начальник підприємства техніку виділив та направив працівників.  Він, екс-міський голова, безпомилково визначив справжню ціну благодійного внеску депутата. Тому відмовлятися від подарунку кількох десятків кубів піску ніхто навіть і не намагався. Тим більше міський голова чудово знав про ініціативу ще напередодні. Хіба ж могло спадати комусь на думку, що знаючи про роботи на пляжу, міський голова приховає рішення виконкому, яке начебто приймалося ще тиждень тому про перенесення місця розташування пляжу в інше місце: в зарослі очерету і осоки, у багнюку та сміття.

Виходить, що члени виконкому можуть прийняти таке безглузде рішення таємно. Рішення на стільки безглузде, що до жодної з місцевих газет не потрапило, хоча без публікації цього регуляторного акта, навряд чи можна говорити про його чинність. Але ж опублікуй таке рішення, то про який авторитет господарника Миколи Мельничука можна було б говорити. Швидше, запитували б про довідку від лікаря.

Так що сильно гнути у бік порушення рішення органу місцевого самоврядування не доводиться.

Страшенно мер спереживалися за історичну спадщину?

Розуміючи промах зі своїми рішеннями, міський голова спробував вдавати із себе полум'яного захисника архітектурної перлини міста - замку Костянтина Острозького. Мовляв, пляж влаштували за 100 метрів від замку, і надалі неподалік історичної споруди будуть сновигати оголені.

Та хіба ж це і є та величезна проблема? Хіба ж є вже якийсь туристичний маршрут якому заважають відвідувачі пляжу?

А от чому мер скромно промовчав, що на так звану гідроізоляцію споруди використав суму з семизначними цифрами? Від чого ізолювали? Питання залишається відкритим, адже фандамент уже давно опинився нижче рівня річки, що розлилася за десять метрів від споруди. І тому ізолювати будівлю від води практично не можливо.

Промовчав він про сотні експонатів і здобуті в результаті щорічних розкопок цінності? Чому про них відсутня інформація? Зрештою, що ж то за спеціалісти-реставратори працювали на "відновленні" вхідної брами замку. Ними з фасаду брами видалено цілі оригінальні деталі архітектурної споруди, які простояли майже чотири з половиною століття і прикрашали браму, а тепер валяються поруч як непотріб. Більше того, після проведених так званих "реставраційних робіт" реальною стала небезпека, що споруда, яка простояла без даху щонайменше 66 років, буде знищена водою і морозом за цю зиму. Знявши верхні шари, які в певній мірі захищали від руйнування браму, "реставратори" як робили так і покинули об'єкт незакінченим. Вони навіть не попіклувались про консервацію того, що відкрили, не кажучи вже про збереження результатів реставрації.

Як так сталося, що об'єкти, які знаходяться на території охоронної зони пам'ятки архітектури національ-ного значення і повернуті релігійній громаді після відомого указу Президента, чиновники міської ради дозволили приватизувати? Адже на це ніхто не має жодного права. І нарешті, невже міський голова забув як він надавав дозвіл на встанов-лення на території охоронної зони у громадському місці пивні намети?

Однак, найбільш убивчу інформацію отримав депутат Георгій Висоцький від начальника управління культури, туризму і курортів Хмельницької ОДА пані Ірини Трунової. Депутат поцікавився чому ж відсутня адекватна реакція на пряме знищення забудови найдревнішої у місті вулиці. Нині вона носить ім'я Грушевського і збереглася з моменту заснування міста. Тут будівлі пам'ятають не тільки царя Олександра, але й декабристів, Тараса Шевченка, повстанців Костюшка, Симона Петлюру та багато інших визначних постатей. Фасади цих будівель могли бути вкриті мемореальними дошками не менше, ніж Андріївський узвіз у Києві, але обласна чиновниця повідомила: "Стосовно самовільного будівництва на території та в охоронних зонах пам'ятки національного значення Комплекс споруд оборонної башти (ХVІ-ХVIII ст., охор. № 1701) надано Припис управління культури, туризму і курортів облдержадміністрації від 30.04.2010 року з вимогою призупинити ведення робіт.

Щодо переліку зазначених будівель по вул. Грушевського у м. Старокос-тянтинові, повідомляємо, що дані будинки не внесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, тому питання регулювання забудови міста поза історичним ареалом та надання дозволів на знесення зазначених будинків не відноситься до компетенції управління культури, туризму і курортів облдержадмі-ністрації."

Подивимось же саму постановку питання. Місто має відповідний статус, який забороняє самовільне знесення будівель в історичній частині, а от одну із найдревніших вулиць хтось так нагло виключив із історичного ареалу. Коли ж це сталося? Хто посмів вчинити такий глум?

Боляче було бачити як цілеспря-мовано руйнувався будиночок з мезоніном (19 століття). Ще більш прикро було спостерігати за тим, як підприємець, якому передано було земельну ділянку на місці зруйнованого будиночку виявив більш ранні споруди підземелля і проходу, що тягнувся у бік Собору (16 століття). З якоюсь шаленою ненавистю підприємець взявся руйнувати знахідку, а коли це не вдалося зробити власними засобами, то залучив військову техніку. І таке у нас можливе, попри те, що головний військовик у місті депутат міської ради. Тепер підприємець готується запропонувати свою кандидатуру на мера. Мабуть наука мера руйнувати історичне місто сподобалася.

Церковний слід

У замку Костянтина Острозького єдиним діючим закладом є православна церква УПЦ-КП Святої Трійці. ЇЇ відродили рухівці в 1991 році, пройшовши найважчі часи холоднечі (першу зиму служба проходила без вікон), руїни,  міжконфесійного протистояння та розколів. Саме чітка позиція спрямована на гармонію, сімейні цінності, та об'єднання нації, унеможливили розбрат та не допустили між християнами різних конфесій найменшого протистояння. Коли ж становлення відбулося, то рухівці свідомо передали внутрішнє управління в церкві людям не заангажованим у політиці, мріючи, що в храмі не розігруватимуться якісь політичні сценарії. Та не так сталося, як гадалося. Міський голова до керівного складу церкви увів своїх політичних і сімейних сателітів на чолі із дружиною. І вже невдовзі священник не тільки пішов у депутати, але й закликав підтримати мера, як представника правлячої політичної сили.

У конфлікті з пляжем священнику було відведено роль своєрідного морального флюгера - підтримати цькування депутатів, які зажадали, щоб місце відпочинку було доглянуте і ніхто не втонув, через майбутні плани міського голови.

Постскриптум.

Минув купальний сезон. Ніхто уже не ходить ні біля замку, ні біля церкви, тим більше у купальнику.

Вільно прямують з обійсця священника до храму півсотні, а то й більше індиків. Перед входом до святині вони можуть вільно грітися на сонечку. Ніхто їх більше не дратує…

А, можливо, справа Георгія Висоцького і Вячеслава Кучера не така уже й ганебна? Жодного нещасного випадку на пляжу не сталося. То, виявляється, діла цих депутатів - богоугодні.