Державне свято у Старокостянтинові проведено під старим комуністичним правором Чи не вперше за останні 70 років керівник місцевого військового підрозділу вирішував який не державний прапор піднімати над колоною, що проходитиме містом Старокостянтиновом. Востаннє таке відбулося в липні 1941 року, коли на вулиці міста з гуркотом ввалилася армада німецьких загарбників. Через три роки ні армади ні тих, хто посмів піднімати чужі прапори вже не знайшли і близько.

Кажуть, що історія перший раз відбувається у вигляді трагедії, а згодом повторюється у вигляді фарсу.

 Для начальника Старокостянтинівського військового гарнізону полковника Сергія Близнюка прихід до влади "нової команди"став сигналом для згортання української державності. Даються взнаки старі образи на "помаранчеву" команду на чолі із міським головою Миколою Мельничуком. Спочатку вдоволену фізію в овечій шкірі "комдива" можна було бачити на передвиборчій листівці нашоукраїнців. Проте, після того як не поділили "сфери впливу" при розподілі квартир для військовослужбовців і "грошові потоки" частково не туди були спрямовані, полковник не тільки перестав ходити на засідання депутатського корпусу, але свої зусилля спрямував на антиукраїнську антидемократичну агітацію. Особливо під час останніх виборів дійшло до того, що командири підрозділів особисто шикували своїх підлеглих перед виборчою дільницею даючи тут свої вказівки.

Так от. Коли патріотизм і гордість за свою Вітчизну у пересічних громадян досягають найвищого ступеня піднесення, м'яко кажучи, "унікальну картину" можна було побачити саме у день відзначення 65-річчя Перемоги. Свято Перемоги і надалі залишається для багатьох одним із найвеличніших дат в історії. Це та дата, яка здатна об'єднати людей різних політичних таборів. Та, на превеликий жаль, унікальну можливість об'єднання суспільства саме влада змарнувала в черговий раз. Хоча, нинішні "торговці розбратом" не мають жодного морального права Велику Перемогу перетворювати у знаряддя помсти своїм бізнесовим, політичним, а то і корупційним конкурентам.

Навіть не приховуючи від сотень очей, які спостерігали ганебну картину, за вказівкою начальника гарнізону - офіцера української армії, було демонтовано державний прапор з бронемашини, яка мала очолити святкову колону. Натомість встановлено колишній компартійний прапор часів СРСР з портретом Леніна посередині. Ні міський голова, який у колоні з'явився з великим запізненням, ні представники правоохоронних органів не зробили і кроку, щоб їх присутність у колоні під червоним компартійним прапором не сприймали як зраду присяги. І тут ніякі запевнення про те, що начебто цей прапор є прапором військової частини, що визволяла місто, не мають жодної правдивої основи. Адже місто визволяли не якісь особливі комуністичні месники, а конкретні частини регулярної Радянської армії. А позатак говорити про різномаїття прапорів та ще й з портретами вождів не доводиться.

Вигляд прапора військової частини в СРСР 21 грудня 1942 року Президія Верховної Ради СРСР затвердила зразок військового Прапора для вручення частинам при їх формуванні. Прапор складався з двостороннього полотнища, древка і шнура з китицями. Полотнище Прапора виготовлялося зі складеного вдвічі червоного шовкового фая і по краю обшивалися з трьох сторін золотистою шовковою бахромою. На одній стороні полотнища в центрі були нашиті серп і молот з кольорового шовку, а по верхньому і нижньому краях полотнища золотистим шовком було вишите гасло "За нашу Советскую Родину". На іншому боці полотнища, в центрі, - п'ятикутна зірка з шовку бордо з вишивкою по поверхні у вигляді променів. Під зіркою золотистим шовком вишивається номер та найменування військової частини. Дерев'яний держак Прапора, забарвлений в темно - коричневий колір, у верхній частині мав нікельований наконечник. Шнур Прапора кручений, виготовлявся з золотистого шовку з двома китицями по кінцях.

Те, що начебто державних мужів вдалося так легко обвести навколо пальця крайнім силам, які і далі зацікавлені в дестабілізації суспільства на підставі антидержавницьких дій, є першим дзвіночком для здорової частини суспільства. Люди доброї волі не повинні допустити сповзання України у прірву свавілля та нехтування державними символами особами, які уповноважені здійснювати функції держави.