Січневі снігопади Реляції про здобутки нашої доблесної міліції все частіше змінюються на відверту ганьбу. Якщо подивитися на цю проблему стороннім оком, то і славити і ганьбити є за що. Тільки якось так у нас виходить зовсім не розумно – спочатку фанатично славимо, а згодом не менш затято ганьбимо.

До чого ж тут міліція, як грім порося вбив.

Мова піде не про грім, а про інше природне явище, без якого не обходиться жодна зима з мінусовими температурами та опадами – ожеледицю. Згідно тлумачного словника української мови, ожеледиця - шар льоду на земній поверхні, що утворюється після дощу або відлиги при зниженні температури. Людство ще не придумало ефективних засобів боротьби з ожеледицею.

Найбільше уваги боротьбі з цим природним явищем у цьому році докладали в столиці України. Правда, рішення Київради стосувалися лише магістральних доріг у місті. Ніхто навіть у столиці, де вирують політичні пристрасті, не ставив питання про ліквідацію ожеледиці взагалі на території міста. Але і у цьому мегаполісі доводилося починати все заново після кожного снігопаду. Найефективнішим засобом проти ожеледиці виявився звичайний примітивний льодоруб, або ж лом. Хоча все частіше у більш заможних громадян виникає спокуса застосуваня екологічно небезпечного засобу – суміші гранітного відсіву з сіллю. На дорогах та тротуарах з тонким шаром снігового покриву після багаторазового застосування суміші це дає певні наслідки. З одного боку дійсно сіль перетворює лід у воду при невеликому холоді, а з іншого боку створює проблему утилізації суміші снігу солі, піску та продуктів згорання від автомобілів, які містять і особливо небезпечні для людини канцерогенні речовини, від яких виникає рак.

На застосування у сільській місцевості хімічних сумішей не вистачає ні коштів, ні самої суміші. Зрештою, це і має свої переваги, так як дає можливість виживати усьому живому у селі, чого не скажеш про міста, де у травні вже листя на деревах гине і засихає. Тому споконвіку у селі ніхто і не мучив собі голову такими дрібницями як ожеледиця. Якщо Господь і посилає селянам якесь випробування, то це випробування вони приймають і трудяться. Для сучасного селянина вже добре, коли зимою прогорнута від снігу дорога. Це і є найбільшим головним болем для сільських голів, бо хоча дорогами на під'їзді до села опікується Укравтодор не завжди ці організації можуть оперативно справитися з проблемами на величезній території.

Як міліціонери з сільського голови робили корупціонера

24 та 25 січня Україною пройшли великі снігопади. Звичайно їх не зрівняти з надзвичайною ситуацією, що склалася у Європі у цьому році. Але і у нас виник додатковий клопіт, так як на окремих дорогах, що вели до сіл утворилися перемети. З цими переметами не можливо було справитися, так як продовжувалася хуртовина і щойно прогорнуту дорогу за якусь годину-дві вже знову замітало. Саме у таку погоду 26 січня вирішив завітати до села Григорівка до своїх знайомих працівник ДАІ громадянин Р. повернувши з траси до села його службова автівка наткнулася на один з таких переметів. Йому б, як громадянину свідомому та знаючому справу взяти б та й звернутися до відповідальних осіб райдержадміністрації та повідомити про перемети, чи хоча б зателефонувати до відповідного місцевого підприємства Укравтодору, яке займається обслуговуванням доріг. Але цього дня він, як кажуть, був не в гуморі, і вирішив винним у ситуації зробити голову сільської ради. Ще б пак, тут їде такий важний пан у погонах та з кокардою на голові, а доругу перемело снігом та ще й утворилася ожеледиця.

Припис, яким зобов'язано сільського голову ліквідувати ожеледь І негайно склав "даішник" протокола про адміністративне порушення і що це правопорушення начебто вчинив сільський голова Володимир Явдощук. Не довго думаючи "страж порядку" видав сільському голові припис, в якому вимагав: "ліквідувати ожеледицю" та "розчистити п/ч від снігу". Чому б і не "наїхати" міліціонеру на сільського чиновника. Це на перший погляд сільський голова захищений законом, але на закон уже давно можна наплювати. От і "даішник" вирішив собі плюнути.

Колись Великий Кобзар написав: "Якби ви вчились так, як треба, то й мудрость би була своя…". Так, ці слова не меншою мірою стосуються і міліцейського начальства.

Що собі думав міліціянт, коли складав протокол та припис, важко навіть уявити людині з доволі хорошою фантазією. Але як могли допустити до такої відповідальної роботи людину з таким дитячим світосприйняттям. Складається враження, що ця людина у міліцейських одностроях надивилася мультиків про трансформерів. Тільки там у вигаданому світі можуть виникати з нічого потужні роботомашини, які здатні творити неймовірне, включно з ліквідацією ожеледиці. Але, слава Богу, ми живемо в реальному світі. Сільський голова не може перетворитися у супер гіганта і тим більше перевершити навіть те, чого не змогли зробити оснащені машинами спеціальні служби у столиці. Зрештою, жодному йолопу не прийшло на думку у Києві складати протокол про адміністративне правопорушення на столичного градоначальника, хоча після виникнення ожеледиці у столиці сталося десятки ДТП саме з причин ожеледиці. Чому ж тут у провінції таке дозволяють "слуги народу". Зауважте, що ніяких надзвичайних ситуацій на дорозі не виникло ні до, ні після приїзду "даішника".

Суд сказав своє слово, а менти продовжили своє.

 Справа з цим так званим приписом "ліквідувати ожеледицю" потрапила до Старокостянтинівського районного суду. Суд відразу дав належну оцінку "старанням" пана у погонах і його претензії відхилив, а справу закрив. Але на допомогу працівник ДАІ підключив уже свого керівника і той по-своєму "наїхав" на сільського голову і зажадав сплати від нього штрафу у розмірі більше ніж половини зарплати, а якщо той замешкає, чи захоче оскаржити "наїзд", то тоді доведеться, мовляв, віддати усю місячну суму та ще й частину за наступний місяць.

Парадокс ситуації полягає ще й у тому, що Володимир Явдощук має досвід управління трактором і ще до приїзду даїшника прогортав дорогу бульдозером, що залишився після розпаду місцевого комунального господарства. Жодного працюючого підприємства на території села немає. Селянам ще добряче пощастило, що сільський голова не тільки готує папери, але й сам своїми руками може робити усю сільську роботу. Саме це, мабуть, стало вирішальним при повторному його обранні на посаду. Але так вирішили селяни, а от міліціонеру думка селян зовсім не потрібна. Як у жеребця, якому шлея потрапляє під хвіст, так і у стража порядку ремінь від автівки викликав надмірне виділення тестостерону і це настобурчило думки про те, щоб когось "вздрючити". От менти і навалилися на сільського голову усім своїм великим розумом.

Головне, що працівник міліції бачив і що дорогу прогортали раніше, але ж то уже було байдуже, бо саме його персона не змогла примчати в село, а змушена була пробиратися між переметами.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Сільський, селищний, міський голова не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток."

Постає питання: "Чому міліціонер спонукає чиновника місцевого самоврядування до дій, які заборонено йому робити за законом та ще й при цьому вимагає від нього гроші? Невже вони поставили за мету примусити відповідального чоловіка покинути роботу і нехай те село гине, бо дійсно не буде кому прогорнути дорогу, бо Володимир Явдощук хабарі не бере і єдиним транспортом на далекі відстані у нього велосипед. Невже мент думає, що після цього у селі знайдеться багато охочих, щоб впускати таких стражів до села та ще й прогортати їм дорогу.

Гадаємо на це питання відповідь буде давати обласне керівництво…