відкритий урок у 4 класі школи №7. За підсумками виставки творчих робіт учителів на виставці педагогічних ідей за 2008-2009 рік учителі Старокостянтинівської загальноосвітньої школи №7 посіли перше місце серед своїх колег з інших шкіл міста. Відразу 10 робіт як колективних так і індивідуальних отримали високу оцінку спеціалістів. Переважно це роботи, які вже випробувані практично. Те, що досягнення було визнано керівництвом управління освіти величезна заслуга педагогічного колективу, який старанно зберігає традиції високого рівня підготовки учителів та високої віддачі на уроках.

Порадував своїх викладачів з географії учень 11 класу Гадайчук Сергій. Він на обласній олімпіаді з географії здобув 3 місце. Пробудив любов до географії у цього учня Василь Андрійович Ординат. А наповнила новим змістом, підсилюючи попередні здобутки нинішня учителька Ніна Андріївна Заїка.

Проте, успіхи цього колективу у значній мірі ігноруються керівництвом міста на чолі із міським головою. Так за останні роки на забезпечення навчального процесу із міського бюджету не виділено жодної копійки, це ж стосується і проведення щорічних ремонтів класів. Таким чином на плечі батьків, попри усі закони і обов'язки влади, фактично покладено фінансування забезпечення навчального процесу так і збереження та ремонт комунального майна приміщення школи. Слід врахувати, що школа знаходиться у робітничому мікрорайоні, який збудований колишнім потужним заводом "Металіст". Нині це підприємство правдами і неправдами з відкритого акціонерного товариства перетворено у приватну власність, юридичну адресу якого зареєстровано за межами Хмельницької області.

Нині все менше і менше мешканців мікрорайону працює на цьому заводі. І тому школу №7 не можна віднести до категорії з заможними батьками. І якщо у елітній гімназії більш заможні батьки змогли зібрати кошти на придбання мультимедійної дошки, то для батьків дітей, які навчаються у школі №7 таке завдання є непосильним.

Міська рада могла б і повинна у цьому сприяти, адже діти це і майбутнє і ті, хто годуватиме чинуш, коли ті вже від старості мочитимуться у штани. Але сьогодні хіба ж хтось із цих вельмож може думати таке про себе. Депутатам ніколи вникати у міські справи, їм би ще подерибанити залишки майна громади. А чиновникам легше запросити парочку дідуганів з великими лампасами і разом з ними пропити у місцевому кабаку і мультимедійні дошки, і нові вікна у школу. Бо діди дуже потрібні керівництву, завдяки їх прикриттю можна розкрадати бюджет міста безмежно.

А діти… Діти і без міських керманичів виборюють високі місця завдяки таланту і відданій праці учителів.