Іноді чиновники так захоплюються власними проблемами, що зрештою забувають про свої обов'язки.

Зовсім не випадково життя дуже жорстко ілюструє таку поведінку конкретними вражаючими фактами. І цих фактів в історії людства не перелічити. До цього часу, найвідоміші з них викликають моторошні почуття. Так сталося з велетенським морським лайнером "Титанік", на початку минулого століття. Через безпечність чиновників загинуло понад 1500 пасажирів. Через бажання вислужитися у 1986 році в Україні сталася наймаштабніша екологічна катастрофа на Чорнобильській АЕС. В результаті згубних наслідків загинули сотні тисяч людей.

Усі ці катастрофи мають широке підгрунття, яке формують безліч малих чиновників. Кожен день, як тільки бажання чиновника переходить у "мені" і заволодіває свідомістю чиновника, продовжується відлік нових, ще небачених катастроф. Характерно і те, що сотні громадян спокійнісінько спостерігають, а то і підтримують підготовку до нового знищення

По кому б'ють у дзвони?

Понад два роки тому газета "Голос громади" присвятила ряд статей небезпечній ситуації, що склалася навколо постачання питної води в місті Старокостянтинові. Понад два роки журналісти газети разом з спеціалістами намагалися привернути увагу до систематичних аварій каналізаційної мережі 37 тисячного міста, та сіл, що розташовані вниз по руслу річки Случ. Адже від викидів міських стоків потерпають не лише мешканці міста але і селяни, які переважно і не здогадуються чому загинула риба, чи чому від річки розповсюджується сморід.

Але пересічні громадяни скоріше стараються відмахнутись від проблеми, мовляв це політикани бунтують народ, бо рвуться до влади. А нам аби дороги будувалися. В умовах відсутності конролю, влада успішно прививає думку, що скоро (через півтора року вибори), от і нападають на "безневинну" армію чиновників, влаштовують громадські слухання, турбують великих "господарників". Не раз можна почути від керівників скарги,що їм ставлять вимоги ті ,хто сам нічого не зробив.

Хто спричинив аварію?

Минулий тиждень у місті пройшов у постійних пошуках відповіді "Коли ж буде вода". Хоча причина відключення постачання води крилася в руйнуванні каналізаційної мережі

Як повідомили окремі центральні канали телебачення:"На Хмельниччині виникла маштабна аварія". Дійсно ліквідацією наслідків аварії займалася обласна служба МНС,та водогосподарства, так і місцеві комунальники укупі з чиновниками. Навіть будівництво пам'ятників відійшло на задній план. Те, що аварія обійшлася в кругленьку суму з багатьма нуликами свідчить географія областей, з яких отримували спеціальну техніку та обладнання. Але чи вирішено цю проблему по суті?

Однозначно що причини, які породили загрози, так і не ліквідовано. І в першу чергу це пов'язано з невмінням міського голови організувати роботу комунальних підприємств. В значній мірі заохотивши депутатів міської, ради мер досяг того, що рада яка складається з депутатів передала повністю вплив на комунальні підприємства міському голові. Хоча Законом не передбачено таке право. Тепер керівників комунальних підприємств "наймає" на роботу міський голова, а не приймає сесія міської ради. Також весь тягар утримання комунальних господарств фактично покладено виключно на мешканців міста, не виключення тут і аварії. Хоча, як би це не видавалося брутальним, для чиновників у цьому є доволі відчутний зиск, адже списуються неабиякі кошти, які контролюють ті ж чиновники.

І це у супереч того, що капітальний ремонт і капітальне будівництво мереж повинні здійснюватись постійно і не за рахунок місцевого бюджету, а за рахунок державного.

Часто можна почути від чиновників, що держава начебто не дає коштів. Нісенітниця. Скільки бюджетних замовлень підготувала міська рада за 2008 рік? Мабуть не знайдеться депутата, який сказав би, що пам'ятає коли і в якому році пропонувалось зробити бюджетні замовлення Міністерству фінансів на капітальний ремонт каналізаційної мережі у місті. А тут уже питання до керівників комунальних підприємств. Що, не знаючи скільки в місті мають аварійно небезпечних мереж сиділи склавши руки?

Ні не сиділи, а натхненно допомагали міському голові викручувати гривні з виборців. Рік тому громаду повідомили, що від ЖЕК розпорядженням міського голови відібрано внутрішньо-будинкові мережі і передано до інших підприємств разом зі спеціалістами. При цьому тарифи ЖЕК залишились нетронутими, як і їх перелік. Під прикриттям оборудки із мережами було і збільшено плату за водопостачання і водовідведення. Тепер знову експлуатується тема внутрішньо-будинкових мереж, але як окрема плата за "послуги".

Слідами Попандопала

Попандопало (герой кінострічки"Весілля в Малинівці") добре відомий середньому поколінню, як приклад шахрайського розподілу майна. Все, що чогось варте він забирав собі, а непотріб віддавав товаришу. Точнісінько така картина і з житлово-комунальними послугами.

Попри те, що 90 відсотків громадян приватизували свої квартири у багатоповерхівках, керівництво міської ради навідріз відмовилося визнавати за власниками квартир право власності на допоміжні будівлі, внутрішні конструкції, елементи зовнішнього благоустрою, хоча це і перечить Закону і Конституції України. Цим же шляхом пішли і комунальні підприємства. Виходить парадоксальна ситуація - майно громадян присвоїли собі, та що й плату за обслуговування відібраної власності вимагають з громадян.

А для того, щоб надати своїм діям видимість законності виставляють вимоги оплачувати не конкретно надані послуги, не на підставі попередню укладеного зі споживачем договору, а на підставі ще "хрущовської" квартплати, яка була скасована безповоротно.

От і вимагають: ЖЕК - плату за дворові туалети, за щурів, за щоденне прибирання сходинкових клітин, обслуговування димарів, підготовку до зими, за дитячі майданчики; "Водоканал" - за постачання води. Та погляньмо, чомусь підсовують комунальники споживачам непотріб. Але вимагають конкретні суми.

Хіба повинна питна вода мати у кілька разів підвищений вміст важких металів, та зважені частки. Хто покриє витрати на лікування від такої води? Можливо, є ті, хто сумнівається у непридатності води, яка проходить через водогін, для вживання. Радимо тоді сходити на кухню і відкрити крана. Спробуйте спочатку скип'ятити воду. Процідіть і зважте осад, який мав потрапити прямісінько у нирки. Наберіть знову стільки ж води скип'ятіть, відділіть осад, а тепер воду без осаду спробуйте пропустити через доступний фільтр (можна взяти у кілька шарів звичайну серветку, а ще краще туалетний папір). Профільтруйте воду, яка залишилась без осаду. Подивіться на колір фільтра. Тепер ви переконаєтесь, що потрапить до вашого організму, якщо його вживати. А якщо вам марудно проводити такі експерименти, то запитайте у сусіда через скільки днів він міняє повністю касети у своєму водяному фільтрі.

Чи повинні каналізаційні стоки потрапляти у річку? Зрозуміло, що без повної очистки не можна так робити - злочин. А як же насправді? З року в рік санітарна служба застерігає про небезпеку купання в річках Случ та Ікопоть у зв'язку із зараженням води інфекційними хворобами. До усього цього додайте ще і величезні викиди агресивних речовин, які вже заплановано виливати у міську каналізаційну систему у найближчому майбутньому заводом згущеної сироватки, будівництво якого так лобіює міський голова. При цьому викиди агресивної речовини плануються в об'ємах, що перевищують нинішні добові викиди усього міста в 1,2 - 1,5 раза.

Висновок

Виборці повинні перестати бути тими, хто оплачує власне знищення.

Микола Хіцінський