На сесії міської ради було велелюдно Не простою виявилася сесія Старокостянтинівської міської ради, яка відбулася 14 травня 2010 року. Хоча правильніше буде сказати, що сесія так і не вирішила ряд питань, які були внесені до порядку денного.

Причиною стала все наростаюча недовіра до міського голови і до його так званої команди. І суть проблеми не у низькій професійній підготовці чиновників, чи якихось зовнішніх несприятливих факторах, а в політиці авторитаризму міського голови Миколи Мельничука.

Тепер змінилася абсолютно політична обстановка в державі. Технології, які залюбки використовувалися в умовах, коли при владі були ті, з ким можна було домовитися сьогодні вже не спрацьовують. Немає у міністерському кріслі Володимира Шандри, немає у секретаріаті Віри Ульянченко, та й на обласному рівні, здавалося, абсолютна ідейна скала Іван Гладуняк вже опинився в таборі ідейних супротивників.

Саме у цей час Кабмін наполегливо проводить свою політику "Отступать вам некуда, а за нами Москва". Тому, не зважаючи на пропозиції значної частини депутатів не розглядати без ознайомлення проект бюджету на 2010 рік, а розглянути його окремо за кілька днів, міський голова заперечив. Видно було як опустили голови керівники комунальних підприємства, адже їм закладено у бюджеті навіть не половину коштів необхідних для виживання.

Як же не заперечувати, коли одним із пунктів бюджету міста стала сплата пів-мільйона гривень за вже програні суди, а таких справ з кожним днем стає все більше і кінця цьому процесу не видно. Як пояснили чиновники судові рішення переважно пов'язані з укладеними договорами з митцями, які виготовляли у 2008 році другий пам'ятник голодомору. Місцеві спеціалісти попереджали, що запропонований проект не вартий хоч якоїсь уваги через художні вади, так і через ідейне протиставлення християнській моралі та інших вірувань. Однак, найбільше критики звучало стосовно надмірно завищеної ціни споруди, яку чиновники оголосили і становила вона понад 600 тисяч гривень. Депутати пам'ятають як розхвалював проект міський голова, як забирали вони кошти зі стадіону, з очисних споруд мікрорайону Вокзал 2 та з школи №8, щоб задовольнити амбіції "вождя". Виявилося, що "вождь" і тут надурив усіх, бо через суди доведеться за пам'ятник спритним мистцям ще суму, яку вже потратили на цей пам'ятник. От і напрошується питання: "А чи не в долі з сучасними дітьми лейтенанта Шмідта наш міський керманич?" Прикро лише, що своїми амбіціями та самодурством він осквернив дійсну пам'ять про мільйони жерт і дав можливість януковичам заявити, що геноциду не було…

Тому, мабуть, і прозвучало запитання до міського голови про майбутній пам'ятник Т.Шевченку, який вже виготовлений і який місту за оголошеною сумою повинен обійтися не менше 5 мільйонів. Чи не доведеться нам наступного року закладати у бюджет на оплату судових рішень 5 мільйонів? Чи не є це великим ізувірським задумом "іуди" проти українського пророка? Надто вже вписується в загальну картину масової українофобії.

Не менший інтерес у присутніх на сесії викликало оголошення про те, що Хмельницьким окружним адміністративним судом задоволено позов Старокостянтинівського міжрайонного прокурора про скасування рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про встановлення тарифу на так зване обслуговування внутрішньобудинкових мереж. А далі розгорілася дискусія стосовно того, чи потрібно приймати раді своє рішення про задоволення протесту прокурора, який депутати так і не змогли розглянути з січня 2010 року. На розгляді наполягала група чиновників. Розрахунок полягав у тому, що депутати повинні були б прийняти будь-яке незаконне рішення і цим перешкодити можливості відновити законність у цьому питанні. Дискусія була тривалою. Але жодного рішення депутати так і не прийняли. Це сильно образило чомусь директора комунального підприємства "Водоканал" Олександра Лактіонова, який то спочатку вискочив на сцену до президії, а згодом покинув залу "даючи перцю" депутатам.