представники влади на мітингу 9 травня Як би там не було, але нинішню "традицію" пов'язування помаранчево-чорних стрічок де-інде, яку так активно підтримали усі відомі місцеві діячі партії регіонів, повернула вже призабуту подвійну мораль. Суть подвійної моралі полягає у тому, що одне говоримо, а інше робимо.

Нас запевняли, що двоколірні стрічки це символ стрічки радянського "Ордену слави", а вірніше її клону колишнього Ордену Святого Георгія, яка начебто мала б символізувати перемогу у Великій Вітчизняній війні.

Однак, нічого спільного ці запевнення з дійсними обставинами справи не мають.

Катерина ІІ з орденом Святого Георгія Історія заснування Ордена Святого Георгія стосується добре відомої українцям історичної постаті російської цариці Катерини-ІІ. Про неї Тарас Шевченко писав:

Таке диво наставила,

Тепер же я знаю:

Це той Перший, розпинав

Нашу Україну,

А Вторая доконала

Вдову сиротину.

Кати! Кати! Людоїди!

Орден Святого Георгія Засновано 25 листопада 1769 імператрицею Катериною II після того, як уже рік тривала Російсько-Турецька війна, яка аж ніскілечки не була оборонною.

Орден Святого Георгія Орден має чотири ступені. Його девіз: "За Службу і хоробрість". Призначений виключно для нагородження за бойові і полководницькі заслуги. Орденські знаки: золотий Хрест, стрічка з трьома чорними і двома жовтими смугами і золота чотирикінцева зірка.

Насправді ж кольори ордена були державними з тих часів, коли російським імперським гербом став двоголовий орел на золотому тлі ... Ось як при Катерині II описувався російський герб: "Орел чорний, на головах корона, а вгорі в середині велика Імператорська корона - золота, в середині того ж орла Георгій, на коні білому перемагає змія, опанча і спис - жовті, вінець жовтий, змій чорний ". Таким чином, російський військовий орден і за своїм іменем і за своїми кольорами мав глибокі корені в імперській історії.

так званий

У 1917 році більшовики скасували усі імперські ордени, включно із Орденом Святого Георгія. Зрозуміло, що за таких умов не може самостійно існувати і георгієвська стрічка, яка мала колір імперського герба.

Наступне повернення до ідеї прославляння імперської символіки відбулося тоді, коли нарешті закінчилася "м'ясорубка" під Ржевом. У цій постійній битві, яка точилася рік за кілька невеличких населених пунктів, радянські полководці під командуванням уславленого чотирикратного героя Георгія Жукова поклали мільйон життів і ще пів мільйона зробили каліками. Кілька радянських армій було тут винищено за велінням Сталіна. От тоді вождь і "батько народів" вирішив заснувати орден Багратіона, який потім отримав назву "Орден Слави".

Цей орден був заснований 8 листопада 1943. Орден призначався для нагородження рядового і сержантського складу, тому в орденській системі його поставили молодшим. Він видавався лише протягом півтора року.

в радянському ордені Слави повністю відроджено кольори імперії періоду Катерини ІІ Орден мав кілька особливостей, яких не було в радянських нагородах. По-перше, це єдина бойова відзнака, призначена для нагородження виключно солдатів і сержантів (в авіації також і молодших лейтенантів). По-друге, нагородження ним здійснювалося лише у висхідному порядку, починаючи з молодшого - III ступеня. По-третє, орден Слави був єдиним орденом СРСР, що видавався тільки за особисті заслуги і ніколи не видавався ні військовим частинам, ні підприємствам, ні організаціям. По-четверте, статут ордена передбачав підвищення кавалерів всіх трьох ступенів в званні, що було винятком для радянської нагородної системи. По-п'яте, кольори стрічок ордену повторюють забарвлення стрічки царського ордена Святого Георгія, що не виявилось ніякою несподіванкою, а лише підтвердило імперські амбіції більшовицького керівництва. По-шосте, колір і малюнок стрічки були однакові для всіх трьох ступенів, що було характерно тільки для дореволюційної нагородної системи, але ніколи не використовувалося в нагородній системі СРСР.

Остаточно ж саме імперська історія Ордену Святого Георгія відродилася у наші дні. Після поразки ГКЧП в серпні 1991 року, коли була придушена спроба перевороту в СРСР орден Святого Георгія хотіли відновити і вручити захисникам Білого дому, але потім від цієї ідеї відмовилися, заснувавши медаль «Захиснику вільній Росії».

Статут відновленого ордена був затверджений указом Президента Росії від 8 серпня 2000 № 1463, але до 2008 року нагороджень не проводилося. Це було пов'язано зі статтями ордена, за яким удостоїтися нагороди можна було тільки під час бойових дій при нападі зовнішнього ворога.

На Росію ніхто не нападав і не зберався нападати і тому такий орден виявився для держави начебто не потрібним.

13 серпня 2008 статут ордена був змінений і з'явилася можливість нагороджувати ним за проведення бойових та інших операцій на території інших держав.

Показовим є те, що першим кавалером ордена 4-го ступеня став 18 серпня 2008 командувач військами Північно-Кавказького військового округу генерал-полковник Сергій Макаров за успішне проведення операції, офіційно званої "примушення Грузії до миру". За цю ж операцію другим кавалером ордена 4-го ступеня став 1 жовтня 2008 підполковник спецназу ПДВ Анатолій  Лебідь.

Чи не Україну чекає наступне "примушення", коли, наприклад хмельничани не побажають, як у 90-х роках бути піддослідними у добудові відразу двох ядерних реакторів, за які, звісно, доведеться розплачуватися не тільки дешевою електроенергією, але здоров'ям і майбутнім своїх дітей. Чи не є це наперед перевіркою на відданість народу для наших державних мужів, яку вони не витримали?

Постає багато запитань і до місцевих політиків з регіонів: "Так активно пропагуючи мілітарну символіку чужої держави, яку аж ніяк не можна назвати дружньою до українців, чи не намітили вони собі вже мішені, щоб потім засвідчити, що довіру виконано і по-десятку українців вони мають на своєму особистому рахунку?"

Післямова, або клятвовідступники.

Найприкріше те, що з цією стрічкою ми побачили перших осіб у місті і в районі, хто ще недавно присягав народу України боронити його права та захищати від будь-яких посягань чужоземців. До того ж вони гордилися тим, як швидко порушили присягу. Тепер вони прославляють вбивство на користь Російської Федерації.

Герой Радянського Союзу Олександр Якимчук 9 травня крокує містом в оточенні рідних Вразило інше. Ветерана Великої Вітчизняної війни, Героя Радянського Союзу Олександра Якимчука важко запідозрити у відступництві від ідеалів Великої Перемоги над фашизмом. Але цей чоловік не дозволив собі одягнути стрічку, яка пропагує новітні імперські амбіції Російської держави, хоча з народом якої пов'язані його колишні спільні подвиги.

 

 
Ось і виникає не риторичне запитання: Чому прокурори, міліціонери, державні службовці вирішили так активно продемонструвати свою готовність зрадити присязі?

Борис Буздиган