22 листопада у Старокостянтинові відбулось відкриття пам'ятника "Покрови Божої Матері" у пантеоні невинно убієнним жертвам голодомору 32-33 років. Таким чином завершено цілий комплекс пам'ятних споруд на площі біля районної ради, включаючи і пам'ятник Леніну. При чому, за задумом архітекторів і замовника - міського голови, доріжки до вождя пролетарів і до "Покрови" дивним способом беруть свій початок з однієї розвилки доріг і фактично об'єднують два колишні цвинтарі, які однаково нещадно зруйновані комуністичним режимом у 60-ті роки минулого століття. Різниця полягає лише у тому, що коли комуністи встановлювали пам'ятник Леніну, то викопували черепи католиків, а під час будівництва "пантеону" у 2008 році "псевдодемократами" перекидалися кістки православних. Комплекс споруд "пантеону" виконаний у біло-жовтих з позолотою кольорах, так що їх святкова урочиста монументальність і легкість відтінків у поєднанні з доволі протяжною акуратно вимощеною доріжкою, яка підкреслює перспективу і не малу відстань мало чим, звичайно, вказують на тягар смутку за померлими від штучного голоду.

Мабуть тому керівництво міста ще не ризикнуло знищити пам'ятник жертвам голодомору та сталінських репресій, який споруджено 15 років тому.

Без галасу, з певною утаємниченістю, перед урочистостями відкриття нового пам'ятника нечисленна делегація міської ради побувала біля "старого" пам'ятника жертвам голодомору і положила вінок.

На відкриття нового пантеону прибули не тільки прихильники відродження національної самосвідомості українського народу.

Міський голова, Столичні VIP-персони та обласного штибу, чиновництво міського і районного рівнів з групою представників Української православної Церкви Київського патріархату, муніципальні хор і оркестр зайняли місце біля пам'ятника "Покрови" та дзвіниці. Таким чином для пересічного громадянина, щоб побачити дійство потрібно було або штовхатися з "мерським оточенням", або спостерігати за усім з проїжджої частини дороги за 50 метрів. На відміну від площі перед пам'ятником 1993 року, де достатньо місця для кількох тисяч громадян, біля новозбудованого пантеону 2008 року умисно було знищено трав'яний килим обабіч не надто широкої доріжки. ЇЇ обгороджено кілками зі стрічками, підкреслюючи, що ступати заборонено. Вся площа навколо пантеону була засипана свіжою мокрою землею в яку вже традиційно встромили екзотичні "африканські" туї. Переважну частину людей, які завжди приходили до пам'ятника голодомору можна було побачити саме на проїжджій частині дороги, куди вже і мало доходили звуки із гучномовців. Але вони мабуть і не дуже переймалися, що не почують пафосних промов мера.

Вже дійство було у розпалі, як несподівано на доріжці з'явилися місцеві священики у супроводі своїх вірних УПЦ Московського патріархату, адже їх церква теж визнала голодомор геноцидом. Вони так і простояли посеред доріжки до самісінького завершення церемонії. Як самі прихожани пояснили журналісту нашого часопису своє запізнення, то організатори на таку годину їм вказали підійти до пантеону. Представник же міської ради запевнив журналіста, що тут, ймовірно, без провокації Синоду не обійшлось, хоч так ніхто із можновладців не наважився виправити помилку. Представники цієї Православної церкви дочекалися завершення церемонії і уже у сутінках відправили панахиду за упокій душ спочилих у час страшного лихоліття.

Наталка Сльота