робота депутатів і мера на сесії міськради Відома репліка літературного героя Ільфа і Петрова нині стала яскравою ілюстрацією діяльності новітнього Остапа Бендера та "дітей лейтенанта Шмідта" на теренах провінційного Старкона. Проте, існує і різниця між героями безсмертного літературного твору і реальними прототипами сучасних "великих махінаторів". Якщо у романі герої всі свої дії вчиняли потайки від "стражів порядку" і, як правило, першими жертвами шахраїв ставали місцеві чиновники, то у Старконі все навпаки. Махінаторами є саме місцеві чиновники і не якогось там 2 гатунку, а відбірні, відфільтровані і такі, що пройшли глибоку стерилізацію від можливих залишків честі та совісті.

Отак, усією цією "гвардією" пихаті можновладці і їх оточення з року в рік розігрують у місті партії, нещадно обдираючи не тільки населення, але й руйнуючи те, що досталося від попередників.

Ми ще не навчилися відділяти зерна від полови

Захист прав громадян, які перебувають в опозиції до влади, завжди мав певні недоліки і величезні прогалини. Ці прогалини, не можна назвати інакше як дискримінацією (обмеженням) прав громадян. Захищатися доводиться від посягань, які вчиняють представники влади. Не так багато є відвертих і послідовних місцевих політиків, хто наполегливо відстоює справедливість і свої переконання незалежно від ситуації, яка склалася в громаді, незалежно від того, чи захоче громада достойно оцінити якими надзусиллями доводиться відстоювати справедливість. А, як казав один сучасний політик, справедливість існує, за неї лише потрібно боротися.

Ще у далекому 1992 році прагнучи побудови справедливої держави Народний Рух України визначив місце держави та місцевого самоврядування у підпорядкуванні потребам суспільства та визнанні права як юридичної форми справедливості. А це означає, щоб приймати справедливі рішення, місцева влада безапеляційно повинна дотримуватися норм права. А що ж таке право?

Практика існування права розрізняє багато визначень і світоглядних відтінків розуміння права. В Україні найпоширеніше, що право – це система встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових правил (норм) поведінки, що виражають волю панівного класу але повинні виражати волю всього народу. Тому дуже часто право сприймається і як виборювані народом справедливі соціальний лад і законодавство. Це реалії нашого буття і від цього нікуди дітися, коли реальні уявлення про право відрізняється від академічних формул. Проте, реальне право, хоча над цим менше замислюються пересічні українці, складається із безлічі інтересів певної особи, суспільної групи, які спираються на закон, або ж релігійні канони та приписи, давні звичаї народу або громади.

І тут ми у лабіринті визначень права легко зорієнтуємося за допомогою єдиного в Україні закону, який захищає права громадян - Конституції України.

А Конституція встановлює, що в Україні права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Також цей закон говорить, що права людини і громадянина не є вичерпними навіть у конституції. Але, якщо по відношенню до громадян проголошується поняття верховенства їх права, тобто, над усіма правовідносинами повинне домінувати право громадянина, право нації (народу), то для держави та усіх різновидностей чиновництва закон однозначно встановлює обмеження їх діяльності лише тим, що передбачено нормами конституції та законів. Та ще й вимагає від чиновників вчиняти дії лише у спосіб, який визначений законом.

Так от, коли ви, шановний читачу, дочитали до цього моменту роз'яснення, що стосуються розуміння наших з Вами прав, то тоді перейдемо до конкретних справ місцевих "махлярів".

Протест прокурора принесений до сесії міської ради

Ми вже повідомляли, що ветеранами, членами громадської організації  учасників бойових дій Іваном Коршуном та Юрієм Шаповаловим було подано на ім'я міжрайпрокурора скаргу на незаконність рішення виконкому від 25 вересня 2008 року. №471 "Про встановлення розміру плати за технічне обслуговування внутрішньобудинкових інженерних мереж водопостачання та водовідведення, які надаються Старокостянтинівським комунальним підприємством водопроводно-каналізаційного господарства "Водоканал". 25 січня 2010 року міжрайпрокурором сесії Старокостянтинівської міської ради внесено протест на вказане Рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, а також, на рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 25 червня 2009 року №275 п. 1 "Про внесення змін до рішення виконкому".

Звертаємо увагу, що відповідно до вимог статті 21  Закону України "Про прокуратуру" протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Але хіба ж нашим чиновничкам писаний закон? Та "великий господар міста" Микола Мельничук і не менш виликий комунальник Олександр Лактіонов вже забули як дотримуватися закону та поважати право - найбільшу цінність, яку виборював Рух з самісінького початку свого заснування.

Олександр Лактіонов ні на день не припинив незаконної діяльності підприємства "Водоканал", яким керує. Щоденно продовжували здирати з громадян не передбачені жодними законами гроші. Хтось подумає, що ці незаконні кошти можуть чимось допомогти господарству? Ні! Навпаки, після того, як у 2008 році запустили ідею стягнення коштів за мережі, а фактично, нізащо, ситуація у КП "Водоканал" погіршилася і вже на одній із останніх сесій міськради у 2009 році прозвучала пропозиція оголосити КП "Водоканал" банкрутом і продати у приватні руки.

Однак, міський голова Микола Мельничук вирішив не тільки ігнорувати протест прокурора і вимоги закону, а ще й добряче позбиткуватися "з красилівського емігранта". Мер навіть не став вносити питання протесту в порядок денний найближчої сесії міської ради, а разом з іншими "дітьми лейтенанта Шмідта" розвели прокурора на засіданні виконкому міської ради 11 лютого 2010 року. Фактично, Мельничук і його камарілля відкрито висунули виклик міжрайпрокурору, мовляв, ми тут чинили корупцію та зловживання посадовим становищем, то так і продовжуватимемо робити і ти нам не указ.

Надзвичайно наглі і неприховані кроки міського голови і виконкому можуть стверджувати лише одне, що цей чиновник і надалі сподівається на прикриття зверху і тому корупція і зловживання посадовим становищем стали основним способом здійснення ним владних повноважень. Проте, прокурор нехай не сподівається, що його кабінет знаходиться поверхом вище ніж мера і можна вдавати, що звідти не видно порушення, чи, як говорив його попередник, слідкувати за законністю дій чиновників, то таке собі хоббі прокурора. Законом передбачено, що яким би не був грізним і наглим Микола Мельничук, йому, прокурору, уже пора подумати про порушення кримінальної справи за зловживання посадовим становищем, а то схоже бунгало Мельничука надто затишне для свавілля чиновників і страшенно вороже до членів громади.