В одному із грудневих номерів “Голосу громади” мені сподобалась стаття журналіста Марини Килівник: «Ми українці і цим потрібно гордитися», де була піднята дуже актуальна проблема на цей час - проблема патріотизму.

Наголос здійснено на внутрішнню сутність патріотизму: «Робити добро для своєї України - не в помислах, а в справах. Примножити все те, що будувалось так довго і важко, що складалось по крупинках і перетворювалось в Твою і Мою рідну Україну». Це твердження має велику силу, оскільки навкруги, як правило, можливо побачити більше патріотів «своєї кишені», ніж України.

Автор критично поставилась до шароварщини. І це правильно. Але чомусь саму ідею, носіння давньоукраїнського вбрання, відкинула. Це на мій погляд - значна помилка.

Коли дивишся епізод про сучасне японське весілля, бачиш, що наречений і наречена одягнені в стародавній японський одяг, якому дві тисячі років. Японія і її народ находяться на вершині світової економічної могутності. Але це, не заважає японцям підтримувати національну багатовікову традицію і не цураються одягати на урочисту подію в своєму житті – національний одяг. Чому це вони роблять? Тому, що це зріднює їх!

Такий прояв національної моди при весільних подіях, не тільки в нашому місті чи в селі , а й в столиці не побачиш. У нас наречений одягає «європейський костюм», а наречена – «європейську сукню». Якщо детально розглянути таке вбрання, виникає запитання звідки ж взявся такий елемент костюма, як краватка?

Відомий російський філософ Істархов В. в своїй книзі «Удар русских Богов» пояснює: «Сегодняшний мужской галстук – тот же самый масонский символ, та же петля на шее. При посвящении, масона водят с петлей на шее, как символ его смерти если посмеет раскрыть масонские тайны. Тот же символ был на шее Советских пионеров, который на спине создавал треугольник с вершиной вниз – символ сатаны.»

Я розумію молодих сучасних людей, для чого себе обтяжувати якимись вишиванками. Часу ж так не вистачає. Але, українці ж мали й свої тисячолітні традиції і однією із них, дівчина, готуючи придане, мала вишити своєму нареченому сорочку: «Шовком шила, шовком шила, золотом рубила. Та для того козаченька, що вірно любила.»

Авторка статті – підкреслила, що деякі студенти ходять на лекції у вишиванках. Як би викаблучуються. З цього приводу пояснюю. Не всі знають, що в Україні – відродженно унікальне козацьке лицарське мистецтво ”Бойовий Гопак”. Засновник школи “Бойового Гопака” Верховний Учитель Володимир Пилат – про розробці одягу бойового воя – нічого не видумав, він взяв одяг козаків-шаровари і вишиту сорочку. Чому? Тому що, вишиванка на сорочці- це закодована система знаків, яка захищає людину від негативних впливів оточуючого середовища .Вишиванка є своєрід-ним біоенергетичним акумулятором, який збільшує і підсилює біополе людини. Дослідження радіостезисців міста Львова показали, що вишиванка на українській сорочці збільшує біоенергетику всіх семи чакр, поборює хаос і захищає від негативних різновидів енергії. Можливо хтось скептично до цього ставиться і його нутро не сприймає цього. Що ж, провірте це на собі.

У світі є багато структур, які нав’язують свій стиль одягу. У них в Запрошені вказують вид одягу: “GAVATE NOIR, blek tie” – слід бути в смокінгу, і багато іншого. Також, регламентується одяг в різних релігійних сектах - прийдіть і подивіться їхні богослужіння, чи хтось буде у вишиванці. Ні, тому що це троти їхніх правил.

Колись наші Українські гетьмани, при козацькі порі – завжди були у вишиванках. А де ви зараз побачите, хоч одного “патріота-чиновника” у вишиванці? Він скоріше повіситься, ніж вдягне вишиванку. А чому? Тому що, це страшенний вплив злочинної комунно-совітської системи. Це вони ввели тоталітарні правила: “Думай о родине, а потом о себе”, “не болтай лишнего”, “одевайся как положено”. А положено, це з масонським символом – краваткою (галстуком).

Були на початку творення СССР Українські комуністи які інтер-претували К. Маркса по- українськи, і носили вишиванки, очолював їх Скрипник В. І., звалися вони УКАПІСТИ.

Всі вони, як прояв Українського буржуазного націоналізму – знищені.

Комуністична система дотриму-валась позиції: “Одягнув вишиту сорочку – ти вже БАНДЕРОВЕЦЬ. Заговорив українською - підозрілий”. Тому ми і маємо генетичних спадкових рабів, які не те, що сорочку українську не вдягнуть, а і мислити по-українськи не будуть.

Я вірю в молоде покоління. В їхню допитливість, в те, що вони пізнають себе, свою тисячолітню історію. Не загубляться в цьому глобаліс-тичному світі. Знаю, хоча їхні батьки з переляку поспалювали родові вишиті сорочки, які з покоління в покоління передавалися і зроду в рід берегли як реліквію, замовлять не дивлячись на високу ціну свою власну вишиванку і з гордістю будуть носити. Тому що історія творення вишиванки сягає п’ятого тисячоліття до нашої ери. Все підтверджують археологічні розкопки.

Голова МТВК