Так і хочеться сказати, що нарешті і від президента рухівці змогли почути добре слівце на свою адресу, яких не чули ще з 2002 року, коли ініціювали створення блоку національно-демократичних сил "Наша Україна" заради перемоги демократії в Україні, заради того, щоб президентом став справжній демократ, який опікуватиметься проблемами держави як добрий справедливий батько у своєму домі. Видав Указ президент про відзначення 20-річчя утворення Народного Руху України за перебудову. Правда, до складу оргкомітету по відзначенню цієї круглої дати забули включити представника від самого Руху. Мабуть і таке планувалося відзначення: улюблені президенти Кравчук та Кучма розкажуть українцям про Рух, а Балога підтвердить і що кращого спадкоємця ніж ЄЦ годі й шукати.

Ми знаємо зовсім інший Рух

16 лютого 1989 року у газеті "Літературна Україна" було опубліковано проект "Програми Народного Руху України за перебудову", під яким стояли підписи ініціативних груп Київської організації Спілки письменників України та Інституту літератури АН УРСР.

Ідея створення Руху викликала різко негативну реакцію у керівництва країни. До самого утворення компартійна влада старалася максимально замовчувати питання Народного Руху. Лише поодинокі дискусії виникали між окремими особами, але загальний ухил висвітлення таких дискусій був обов'язково у бік засудження створення цієї організації. Проте, опублікування програми відразу викликало хвилю ґрунтовної та масової просвітницької роботи на рівні особистих відносин громадян України. Характерно, що нові ідеї національної демократії, справедливості, відповідальності влади перед громадянами були доступними і зрозумілими усім етнічним групам, які проживали на території України. І тому до середини літа 1989 року в усіх регіонах України з'явилися ініціативні групи, які вже "приміряли" можливість утворення окремої політичної сили. Ближче до осені тенденції до об'єднання громадян у дійсно демократичну організацію переросли у перші об'єднання. У той час Україна готувалася до нових виборів усіх рівнів і це ще більш піддало сили поширення ідей Народного Руху України.

Не стала виключенням у цьому процесі Хмельниччина. Хоча, відчувався деспотизм обласного керівництва компартії, яке мабуть гадало, що цей історичний процес удасться подавити силовим методом.

Так через добре розгалужену на той час систему сиксот масово збиралася інформація про осіб, які потенційно можуть становити загрозу для режиму.

От як це пригадує Микола Хіцінський на той час вчитель дитячої художньої школи у Старокостянтинові. В квітні 1989 року відбувалася профспілкова конференція працівників культури району, а на той час вільнодумство вже багатьох працівників культури окрилило не тільки до розмов, але і дало бажання активно впливати на своє життя. От на цій профспілковій конференції і прозвучало ряд виступів вчителів, які закликали до об'єднання у нові демократичні структури.

За кілька днів у дитячу художню школу завітала поважна делегація у складі першого Секретаря райкому КПУ Володимира Фурмана та завідувача відділом агітації і пропаганди Юрієм Мудриком. Три години тривала бесіда з "опальними вчителями", але досягти компромісу так і не вдалося.

Уже у вересні в КПІ відбувся установчий з'їзд Народного Руху України.

Взагалі, в місті Старокостянтинові паралельно і незалежно один від одного формувалося кілька осередків активістів, які невдовзі стали основою місцевої районної організації Народного Руху України. Так на заводі "Металіст" склався осередок так званого демократичного крила компартії, у місцевій швейній фабриці "Райдуга" проявив себе економіст Олександр Лактіонов. У працівників культури уже визначилися Віктор Кошуба та Микола Хіцінський.

З початком осені розпочалась виборча кампанія і от у один із грудневих днів по місту було поширено повідомлення, що біля приміщення райкому партії відбудеться несанкціонований мітинг. І дійсно на 10 годину до приміщення зібралася чимала група людей. Влада, мабуть не зовсім усвідомлюючи свої дії, собі на підтримку запросила ще й воїнів-афганців та взяла для впевненості міліцейський мегафон. Людей зібралось біля двох сотень. У цей день і змогли майбутні рухівці познайомитись і вже за два місяці у Старокостянтинові офіційно було утворено організацію Народного руху України.

Борис Буздиган

Свої спогади про ті щасливі і захоплюючі дні надсилайте на адресу редакції: 31100. м. Старокостянтинів, вул. Красовського, 3