Олег Тягнибок та голова Старокостянтинівського осередку ВО Свобода Сергій Бондарчук Приїзд 17 листопада у Старокостянтинів лідера ВО "Свобода" Олега Тягнибока хоча і був менш розрекламований ніж попереднього візитера – Віталія Кличка, але для свідомої частини мешканців виявився не менш бажаним і очікуваним.

Переважна частина новітніх місцевих членів партій прийшла у політику вже на початку нинішнього століття. Їм не відомі ті критерії та засади, які у 90-х роках заставили тоді ровесників зробити виклик системі, ризикувати усім заради примарного майбутнього, заради демократії та незалежності держави.

Тих, що вибороли державу в лавах Народного Руху України, нині, так звана, еліта цинічно називає "романтиками". Начебто голодування, переслідування, вбивства – такі собі розваги. З убивством лідера Народного Руху України Вячеслава Чорновола, система нав'язала суспільству думку, що покінчено і з високими ідеалами, які були принесені у політику завдяки високій культурі і гідності дійсної української еліти.

Новітні місцеві політики могли бачити лише стрімкий підйом і падіння осередків Народного союзу "Наша Україна", куди на початку 2005 року злетілися мов мухи на завітрене м'ясо місцеві князьки та "мисливці легкої наживи". Згодом вони стали свідками раптового перевтілення цих людей з опонентів у соратників Тимошенко у 2009 році. І вже згодом вони побачили своїх "кумирів", коли ті стали в чергу на поклон до "регіональних босів".

Рядові ж члени партій та прості прихильники в ейфорії переможних реляцій часто і не знали, що задовго до цього уже все це було і не рідко їх місцеві кумири були звичайними шахраями у політиці. Нажива і моральна розпуста штовхала їх до зради найсвітліших ідей.

Тепер, прості громадяни зі своїми світлими ідеями залишилися наодинці з такими ж як самі. От і виходить, що замість того, щоб синтезувати лідерів у своєму середовищі все ще сподіваємося, що хтось приїде великий і надзвичайно розумний.

Саме у цей доволі складний період члени місцевого осередку ВО "Свобода" запросили до Старокостянтинова свого лідера Олега Тягнибока. І, мабуть, не вина Олега Ярославовича, що питання були відвертими. Адже аудиторія майже повністю заповненої просторої зали, як і належить з оплесками зустрічала гостя. Тому, на початку, зустріч сприймалася не інакше як оглядини. От присутнім і хотілося випробувати гостя як достойного кандидата, за ким могли б піти мільйони.

Проте, уже після кількох запитань стало зрозуміло більшості, що з "заручинами" доведеться не поспішати. Пан Олег замість відповіді на запитання Миколи Кічікова почав шукати недоліки в запитувачу. Спростовуючи саме запитання якось було дивно чути, що він начебто не висловлювався на рахунок голосування у 2 турі президентських виборів. Тоді у 2010 році його слова миттю підхопили ЗМІ: "Думаю, що переважна більшість прихильників" Свободи" не прийдуть на вибори чи будуть голосувати проти всіх".

Раптом не знайшлося відповіді на питання редактора газети "Голос громади" Миколи Хіцінського: "Чи бачив у період між першим і другим туром виборів Олег Тягнибок, як лідер державного масштабу нинішні наслідки приходу Януковича внаслідок такого голосування? Якщо ж бачив, то чому мовчав і не закликав не допустити цього?"

Так вже сталося, що і представник молодшого покоління, Сергій Худий, хто у політику прийшов на гребені подій осені 2004 року прагнув почути приємне на рахунок об'єднання демократів. Хоча молодий політик зауважив, що радикальні гасла "Свободи" не сприяють тому, щоб поміркована частина людей пов'язувала своє майбутнє з цією політичною силою.

Особливо вразило присутніх те, що лідер "Свободи" якось відмахнувся від пропозиції об'єднуватися не стільки з лідерами, скільки з народом

 

 

І все ж візит Олега Тягнибока без сумніву відіграв надзвичайно важливу роль в усвідомленні значення об'єднання усіх демократичних сил на місцевому рівні і не стільки навколо одного харизматичного лідера, скільки навколо ідеї.

 

Мабуть, цьому і були присвячені оплески вкінці зустрічі.

Наталка Сльота