Микола Мельничук на засіданні Старокостянтинівської міської виборчої комісії 27 жовтня Завершився період передвиборчої агітації. Всі місцеві політичні сили показали виборцям на що вони здатні в агітації і до чого готують місто Старокостянтинів їх висуванці.

Проте, як і належить, найбільший інтерес викликала боротьба за посаду міського голови. Позитивним у нинішній виборчій кампанії є те, що серед числа претендентів на цю посаду з семи кандидатів троє з них висунули програми дійсно реформаторські, які спрямовані не у минуле, а пропонують нові бачення розвитку місцевого самоврядування в місті Старокостянтинові. До таких кандидатів можна сміливо віднести Олену Бєліцьку, Сергія Ганжу та Юрія Шевчука. Якби ми жили у суспільстві, яке орієнтоване виключно на позитивні моменти саме розвитку, то, фактично, до інших кандидатів інтересу не повинно бути. Але ми маємо реалії, коли значна частина виборців оцінюють майбутнє як керівники зможуть "крутитися" на своїй посаді. Такий підхід до кандидатів на найвищу посаду місцевого самоврядування, звичайно, є хибним, проте він існує і ми не можемо його не враховувати.

До представників, які у своїх виборчих матеріалах широко застосовували посилання на минулі свої здобутки сміливо можна віднести Олену Бєліцьку, В'ячеслава Кучера, Миколу Козачука і Миколу Мельничука.

Серед претендентів на посаду міського голови цього разу можна відмітити осіб, які найбільш непримиримо проводили свою пердвиборчу кампанію по відношенню до своїх політичних суперників. Своєрідним рекордсменом-агресором став нинішній міський голова Микола Мельничук. Він не тільки "воював" зі своїми опонентами, але й дозволив справжню війну по відношенню до своїх виборців. Для досягнення своєї мети він не тільки задіяв адміністративний ресурс і можливості прямого впливу на підпорядковані йому засоби масової інформації, але задіяв найближче оточення, виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради та Старокостянтинівський районний суд. При цьому прийняті Старокостянтинівським районним судом рішення, окремі з яких уже скасовані в апеляційному порядку, відігравали свою роль у виборчій кампанії, як агітки кандидата.

Під час не належно спрацювала команда, яка забезпечувала передвиборну кампанію кандидата на посаду міського голови В'ячеслава Кучера. Тому переважну частину часу  він був об'єктом нападок збоку діючого міського голови і якому він був конкурентом на виборах. Чи свідомо, чи ні, але Кучер В.І., мабуть не без порад своїх штабних помічників, вчинив акти юридичного нападу на кривдника. Це все відбувалося на фоні, коли між Кучером і Мельничуком існував приблизно однаковий електоральний вплив.

Розв'язка протистояння вирішиласяся напередодні виборів 29 жовтня на засіданні Старокостянтинівської міської виборчої комісії. Прикро було спостерігати за тим як представники від партії Регіонів, які ще вчора проводили активні дії по з'ясуванню обставин прориву міського голови, кандидата на посаду міського голови у друкарню, де друкувалися бюлетені, а наступного дня почали по черзі вибачатися перед порушником.

В'ячеслав Олександрович Кучер, який був висунутий від Єдиного Центру і мав статус начебто незалежний, згодом очікував підтримки збоку партії Регіонів. Ця стратегічна помилка його соратників зіграла фатальне значення у ставленні до кандидата збоку потенційних союзників, кому не по душі стали зрадливі позиції регіоналів. Проте, для нього особисто кульмінацією виявилось 27 жовтня.

Несподівано для працівників заводу залізобетонних шпал, де Кучар В.О. вже 10 років працює директором, "наїхала" бригада з ПР на чолі з головою райдержадміністрації Люшенком І.В. і провела доволі агресивну зустріч з працівниками в стилі 37-року минулого століття. Після слів голови РДА: "Ми вам покажемо", - група чоловіків, яка щойно завершила свою зміну вже мала намір взяти "гостя" за шиворот і дати під зад. Тільки авторитет їх директора стримав робітників.  

Доволі сірою на загальному фоні виглядала кандидатура Віктора Ніконішина. Як особа, що розпочала свою кар'єру з райкому комсомолу, не дивно, що він спирався на близьких по духу осіб та на підтримку "київської діаспори". Потенціал цього кандидата, від якого виборці очікували хороших пропозицій і особистої активної позиції зник щойно вийшли його агітаційні матеріали. Цей кандидат, фактично підтвердив те, у чому його звинувачувала команда Миколи Мельничука, щодо відсутності конкретних справ на посаді заступника міського голови.

 

Що ж пропонують кандидати.

З числених громіздких і в значній мірі марних зовнішніх банерів виборець частково може зробити лише висновок про те, у якої політичної партії ставку зробили на гроші, вірніше, їх кількість. Явні ознаками монтажу з політичними лідерами партій невідомих зображень надутих партійних функціонерів, кумедні вирази їх облич, швидше нагадує пустощі дітей, ніж прагнення дорослих людей. Не дивує, хаотичність реклами, яка не має на меті, що кількість переросте в якість. Тому, особливого вреження величезні одноманітні, частіше примітивні, плакати не викликають. Якщо напочатку кампанії вони часто ставали предметом глузування, то чим далі, тим поява нових "біг-мордів" ставала менш помітною для виборців. За весь період так і не з'явилося зображення, де б можна було побачити не тільки великі матеріальні витрати на їх виготовлення, але й на певний рівень інтелекту, тобто ідеї, яка закладається в цей агітаційний матеріал. А це говорить і про низький рівень готовності до інтелектуальної праці самих місцевих партійних організацій.

На дуже низькому рівні чомусь були виконані банери ВО "Батьківщини". А окремі лозунги викликали не тільки захоплення, але й непорозуміння.

На відміну від попередніх місцевих виборів, які позначалися доставкою до виборця величезної кількості інформаційних матеріалів, нинішні позначилися тим, що переважна частина партій залишила виборців, як кажуть, на голодній пайці, тобто інформації виборцю не надали взагалі. У цьому випадку сподівання може будуватися на тому, що результат виборів буде випадковим і виборець змушений буде робити вибір не на основі тієї конкретної ситувації, яка існує у місті, а на основі загального "бренду" партії. Цим і пояснюється включення до плакатів з місцевими представниками партії, наприклад Тігіпка.

Не краща ситуація і з тими письмовими матеріалами, які видавалися кандидатами.

Не безспірними у цьому є агітаційні матеріали Миколи Мельничука. Свою агітку він видав у повноколірному вигляді на глянцевому пепері у кількості, яка перевищує навіть кількість осель, де проживають виборці. Це говорить, звичайно, про те, що видача лише одного дорогого замовлення, що для інших може сягати річного заробітку – не є проблемою для кандидата. Тим більше, що міський голова заздалегідь майже повністю захопив ефір підконтрольного міського радіомовлення та, звичайно ж, площу в підконтрольній газеті "Наше місто". Для простого чиновника така незвичайна розкіш проблематична, але у даному випадку мова може вестися не не про зароблену запрлатню.

Трішки меншим обсягом вийшли агітки кандидата Ніконішина. Теж повноколірні листівки на глянцевому папері. На першій сторінці красується респектабельний портрет на фоні веселки.

Зміст листівок, як би не здавалося дивним, повністю розкриває сутність кожного із кандидатів.

Міський голова собі приписав купу об'єктів, до будівництва яких, здавалося б, він не має жодного відношення. У чому ж суть такої поведінки кандидата Миколи Мельничука. Усі ці об'єкти розташовані під рубрикою "зроблено". Хоча так і кортить вказати більш точну назву - "пороблено".

Візьмемо початок. Світлини двох заводів, які до приходу на посаду міського голови Миколи Мельничука мали старокостянтинівську прописку, а тепер внаслідок того, що було "зроблено" Миколою Мельничуком їх юридичні адреси дуже далекі від міста. Інша сторінка починається з міської лазні, а саме з фасаду. Як у будь-якої споруди за її фасадом знаходиться тильна сторона, то тут "зроблено" так, що усі нечистоти із лазні потрапляють прямісінько в річку. Неодноразові депутатські перевірки тільки підтвердили, що "пороблено" це надовго, якщо не змінити ситуацію. Завершується ця сторінка світлиною новозбудованого містечка "Авіатор". І тут "пороблено". Вся Україна бачила по телебаченню, які проблеми створили будівельники для мешканців будинків. Напередодні опалювального сезону взагалі стояло питання про неможливість подачі газу до будинків так як повністю зруйнувалися димарі та вентиляційні отвори. А "зроблено" ці будинки Славутською фірмою, керівництво якої з найближчого оточення кандидата. Наступна сторінка відкривається світлиною торгового центру "Княжий скарб". Проте, за торговим центром розташовані будинки. Не так давно у вигляді незавершеного будівництва ці будинки "по дєшовкє" досталися новому забудовнику, а вчителі, які були пайовиками будівництва собі житла так і залишилися при своїх інтересах. І це теж "зроблено", як стверджує листівка завдяки Миколі Мельничуку.

Повною протилежністю у цьому плані є листівка Віктора Ніконішина. У нього взагалі відсутня частина про те, чи ним хоч щось зроблено за чотири роки на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Підводить і некомпетентність в багатьох доволі простих і видимих, як кажуть, неозброєним оком, фактах. Так цей політик у своїй агітці зазначив, зокрема: "проведення реконструкції очисних споруд мікрорайону 2 вокзалу". Але, даруйте, за час перебування на посаді навіть ті конструкції, які були зведені в 90-х роках, демонтовані приватними особами, а прокладена частина трубопроводу була демотована, як повідомили мешканців мікрорайону, саме за вказівкою керівництва. То не пам'ятати цього, мабуть, не солідно, а звідси і виходить, що ні про яку реконструкцію не може бути мови. Не можна реконструювати те, чого немає. Не менш проблематичними є запевнення: "відродити будівництво житла для пільгових категорій населення і молодих сімей". Відповідно до переліку пільгових категорій населення, який затверджений Кабінетом Міністрів України, переважну частину таких пільговиків складають чиновники та чиновники, які вийшли на пенсію. А молодіжне будівництво – теж годівничка для вибраних.

Тобто, компетентність цього кандидата, згідно його матеріалів викликає найбільший сумнів.

Від двох кандидатів, які сьогодні при владі, не відстав і В'ячеслав Кучер. Він теж видав повноколірну листівку. До того ж вже майже два місяці у Старокостянтинові позицію команди В'ячеслава Кучера доносить до відома виборців часопис з Ізяслава "Партнер". Його програмні засади грунтуються на попередньому досвіді. Усі перспективи розвитку міста у його програмі можна окреслити тим, що він доволі швидко переорієнтовується і за якийсь час організує роботу міської ради та її виконавчих органів.

Серед усіх кандидатів на посаду з доволі цілісною і повною програмою виступила Олена Бєліцька. До честі цього кандидата вона не брала участі у брудних розборках, не обливала брудом своїх опонентів. Володіючи досвідом та спеціальними знаннями саме у галузі місцевого самоврядування, вона вже тоді (2002-2006 р.р.), коли перебувала на посаді секретаря (другої особи після мера) вже віртуозно володіла комплексом прийомів, а, головне, розуміла принципи місцевого самоврядування. Тому ще чотири роки тому вона розробила і захистила наукову працю, що стосувалася комплексу завдань та сучасних викликів, які стоять перед містом та громадою вцілому. Зрештою, саме за цією науковою працею полювали працівники міліції, коли проводили обшук за заявою Миколи Мельничука. Примірник роботи міліціонери вилучили, але це ще більше підтвердило цінність програми.

Агітаційні матеріали Олени Бєліцької не можна віднести до прямої агітації. Вони швидше інформаційні. І тому не було необхідності заохочувати виборців фотографуванням профілів чи якихось частин тіла на тлі штучно створеного антуражу. Більше того, вона як єдина жінка у "чоловічому кандидатському сонмі" навіть на йоту не використала своїх переваг і не закликала жінок міста проявити солідарність і обрати Олену Бєліцьку. Проте, це зовсім не означає, що сьогодні на бік жінки не перейшли значна частина і чоловічої статі свідомих громадян, адже безумовною перевагою Олени Володимирівни є її високий професіоналізм. Зрештою, у своїх тезах вона розкрила різницю у тому як проблему вирішує професіонал, а як її вирішує аматор.

Вибір між потенційними аматорами і профі.

Виборці, безперечно, далеко не всі розуміють, що робота міського голови не полягає у тому, щоб особисто врозгортати асфальт, чи ліквідовувати аварію. Його роль полягає у зовсім іншому – в умінні організувати діяльність органів місцевого самоврядування на території міста. При цьому основоположною є конституційна вимога дотримання міським головою способу у який законом йому визначено, що він має право робити, а що ні. Принциповим у цьому випадку є готовність не порушувати закон юридичний і при цьому проявити ініціативу і спеціальні знання та світоглядні свої принципи, як особи, яку обирають саме за світоглядними принципами. Юридичний бік прав і повноважень міського голови визначається Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", а от спеціальні та світоглядні принципи – це ті принципи, які роблять людину професіоналом. Оцінюючи передвиборні програми кандидатів, то найбільш принциповою і послідовною є програма Олени Бєліцької. Враховуючи той факт, що вона не змінила ні свою позицію ні прагнення і не замінила турботу про місто на успіхи у бізнесі. Тому вперше у виборців виникла нагода проголосувати не тільки за хорошого чоловіка, який хоче прийти до влади, а є можливість обрати професіонала жінку, яка бере на себе не просту ношу відповідальності.

Тобто, у виборців є можливість обирати на основі своїх емоцій представників чоловічої статі, або бути більш раціональним і відкинути емоції та обрати професіонала жінку.