Демократичні позиції нинішньої влади в м. Старокостянтинові за останні кілька років зазнали радикальних змін як за зовнішніми ознаками, так і за характером ставлення до громадян та їх прав. Зовні ці зміни проявилися в тому, що уже кілька державних свят, а також день міста, їх урочиста частина, відбуваються біля пам'ятника Леніну. Протиставляючи незалежність України комуністичному вождю (колись незалежність під проводом Леніна було потоплено у крові) відбувається лише приниження тих патріотів, які вибороли волю у важкій боротьбі.

Останні ж події у місті, щодо розправи з колишніми однодумцями лише стверджують, що уже давно минула та грань, коли ще можна було зачислити найближче оточення міського голови до демократичних сил. Яскравим доповненням і ілюстрацією ідейного виродження оточення Миколи Мельничука є ряд "переворотів", які здійснили ці люди у кількох місцевих організаціях. Ці саме організації і вирізняли демократичні сили посеред інших. Принаймні, на минулих президентських виборах ці осередки партій проводили однозначну політику орієнтовану на збереження демократичних цінностей в Україні, недопущення зубожіння громадян, відновлення права, як головного носія справедливості в державі. Першу рейдерську атаку здійснили на керівництво Старокостянтинівської міської організації Української народної партії. Таємно у школі №8 зібралася група (12 чоловік) серед яких були і раніше виключений із лав цієї партії пан О.Лактіонов. У такий спосіб вони взяли на себе відповідальність і оголосили, що "скинули" голову організації депутата міської ради Георгія Висоцького, а на його місце обрали Тетяну Скрижевську. Правда, про переворот нічого не відомо було принаймні двом третинам членів міської організації, які не відмовлялися ні від членства, ні від активної участі в діяльності організації. Такі упереджувальні дії, очевидно, були давно спланованою передвиборною акцією найближчого оточення міського голови. Наступним кроком стала піар-акція, яку було проведено під керівництвом того ж таки пана Олександра Лактіонова. Тепер "вірний сюзерену васал" виступив у якості голови так званої громадської ради. Правда, ніхто не пояснив на підставі чого директор КП "Водоканал" набув такого високого звання голови громадської ради. Але це вже, як кажуть, не настільки й важливо. Головне, що такі звання ці діячі самі собі присвоїли. І ось ще за місяць до початку виборчої кампанії і, щонайменше, за два місяці до дня, коли буде дозволена агітація за кандидатів, громадська рада під проводом О.Лактіонова оприлюднює рішення про ініціювання міського голови на третій строк. Якого очікували результату організатори цієї акції важко здогадатися. Проте, як показує подальший розвиток подій, очікуваного так і не досягли. Змінилася ситуація і всередині обласної організації партії Народний союз "Наша Україна", яку ще донедавна очолював Микола Мельничук. Однопартійці не лише позбавили Миколу Мельничука посади голови обласної організації партії, але визначили, що скоєного ним достатньо, щоб попрощатися назавжди. А це вже конкретний дзвіночок. Принаймні із чотирьох останніх партій Микола Мельничук вилітає, як ідейний відступник. Проте, як кажуть, вміло розкладені у свій час яйця почали прокльовуватися у кошику Батьківщини. Тут були задіяні важелі впливу і на обласне керівництво партії. Це зовсім не означає, що у Хмельницькому, чи у Старокостянтинові всі члени ВО "Батьківщина" сприйняли з захопленням намагання обласного керівника піти на компроміс з Миколою Мельничуком і дати йому шанс просунутися у мери через цю партію. На засіданні фракції БЮТ у Верховній Раді народні депутати Лев Бірюк (Хмельницький) і Юрій Прокопчук (Старокостянтинів) доповіли колегам та лідеру партії про ситуацію, про зрадливі умінням претендента. І, здавалося, питання закрите назавжди. Адже варто переглянути лише запис виступу Миколи Мельничука на обласному телебаченні ще рік тому і усе стає зрозумілим, не кажучи, що у Старокостянтинові найнижчі в області були досягнення за лідера "Батьківщини". Проте, основну ставку зроблено на людину, яку єднали з керівництвом міста, а особливо з паном Лактіоновим далеко не ідеологічні принципи. Директор приватної структури Олександр Возний, який у центрі міста отримав понад півтора гектара землі для організації ринку, ніколи особливо не приховував своїх зв'язків із мером та колишніми радянськими органами. Він очолив один із осколків до недавна потужного міського осередку БЮТ. Поки інші сумували за монолітною організацією нещодавно пан Олександр став в.о. голови міської організації ВО "Батьківщина", хоча голова нікуди не зникав. І ось посипалися до місцевої організації ВО "Батьківщина" заяви тих, хто нещодавно ще плювалися при згадці про цю партію. Найцікавіше у цій історії те, що внаслідок такої "політичної оборудки" ті, хто боровся за партію, хто публічно відстоював її пріоритети опинилися за дверима партії ще до того, як перебіжчиків прийняли до лав ВО "Батьківщина". Залишається сподіватися, що виборці вже навчилися за роки постійної брехні і облуди відрізняти тих, у кого дійсно велике переконання від тих, хто лише прагне крісла і вигоди. Адже перші віддають справі гаряче серце, а останні полірують лише свої зади не залежно від того, у чию команду їх записати.