11 років ми прожили без Вячеслава Чорновола
25 березня 2010 року у Хмельницькому відбулися поминальні заходи, пов'язані з 11 річницею убивства кучмівсько-олігархічним режимом Героя України голови Народного Руху України Вячеслава Чорновола.
О 10.00 біля пам'ятника Вячеславу Максимовичу Чоноволу, що споруджений по вул. Соборній у Хмельницькому, представники влади, активісти демократичного руху на Хмельниччині, ті, хто безпосередньо знав великого українця за життя, урочисто поклали квіти до підніжжя монументу.
А о 15.00 в актовій залі Хмельницької загальноосвітньої школи імені Вячеслава Чорновола відбулося засідання-реквієм у якому взяли участь учні та викладачі школи, численні гості з усієї області та представники духовенства.
Розпочалося засідання з молитви Господньої у виконанні семінаристів УГКЦ.
А далі ведучі, учні школи імені Чорновола, розповіли присутнім про життєвий шлях Вячеслава Чорновола, його усвідомлений вибір демократичних принципів та незалежності України, як основного джерела, яке дасть можливість нації стати в рівень з іншими демократичними державами та народами Європи.
Наступним слово взяв колишній директор цієї школи, а нині заступник міського голови м.Хмельницького з питань діяльності виконавчих органів ради Віктор Байдич.
А далі про свої миті табірного знайомства з Вячеславом Чорноволом розповів колишній політв'язень, Кузьма Іванович Матвіюк. Він відбував покарання разом із В'ячеславом Чорноволом у мордовських таборах і добре пам'ятає той великий дух нескореності "зеківського генерала". Саме так за визначенням одного із соратників Вячеслава Максимовича, його називали однодумці, говорить кузьма Іванович.
"Чорновіл своєю наполегливою впертістю використання найпершої можливості супротиву, вселяв у людей силу. Навіть в табірних умовах, коли, здавалося, у "зека" немає жодних прав, Чорновіл демонстративно зривав із одягу табірні номери і примушував лютих поплічників режиму відступати бодай у таких питаннях. А люди озброювалися ідеєю боротьби за право носити ім'я політичного ув'язненого, підтримали його.
"Однак, найбільше, що вразило мене, коли я повертаюся до пам'яті Вячеслава Чорновола, не важкі часи, - розповідає Кузьма Матвіюк.
- Я пригадую, як після трагічної загибелі Чорновола до мене підійшла одна моя землячка із села на Старокостянтинівщині і з таким невимовним смутком промовила: "Я так любила слухати, коли виступає Чорновіл на сесії. А тепер його немає. Щож це буде?"
Підсумовуючи свій виступ Кузьма Іванович підкреслив, - молодим, тим, хто розуміє, що заміни Чорноволу не може бути, варто кожному взяти на себе часточку тієї ноші, яку ніс Вячеслав Максимович.
А далі у залі знову звучала пісня у виконанні тріо семінаристів, тепер пристні могли знову повернутися до думки, що, на превеликий жаль, Чорновола з нами немає.
Тому урочисто було вручено премії переможцям.
На останок у надзвичайно професійному виконанні учениці школи прозвучала пісня "Україна".
Микола Хіцінський
